ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №11 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 11 / Сторінка № 3

Перець 1956 №11 Сторінка 3. Павло СТЕНДИК Ілюстрації С. САМУМА. Одного весняного ранку в розчинені вікна контори колгоспу «Згода» разом з пташиним співом увірвався гуркіт фаетона, фиркання коней і розкотисте «тпру!» Кучер Іван Дудка, прив’язавши коней біля воріт, пішов доповідати голові: Так що все по графіку зроблено, Федоре Васильовичу, хвацько підкрутив вуса Іван. Він хотів продовжити розповідь про те, з якою настирливістю довелося йому воювати в майстерні сусіднього колгоспу за своєчасне закінчення фаетона, але голова зробив застережливий знак рукою: Стривай, дай-но оглянути як слід, а тоді вже рапорт. Федір Васильович фаетоном лишився задоволений. Екіпаж був на славу. У нього були запряжені вороні коні, наче змії. Ось поїдемо на нараду в район. Там ми вже блиснемо своєю силою. Ану, Іване, спитай у конторі, чи нема телеграми їхати в район. Ще нема, повідомила прибиральниця Фрося. Ну, нема, так буде... сказав Федір Васильович. Не хвилюйся: блиснемо! Знайшли чим хвалитися! шпигнула Фрося. Інші голови на «Побєдах» давно їздять. Без твого язика обійдемось! - відрізав Федір Васильович. Подумаєш, автомашина! А ти знаєш, скільки вона коштує? Для чого я на неї колгоспні кошти викидатиму? Щоб восени її по кюветах кіньми тягати? Інша справа фаетон і коні. Економно, і ніколи не забуксують. Він не любив будь-кого наслідувати, а тим більше слухати чиїхось порад. От і наказав підготувати такий виїзд, якого не тільки в районі, айв області немає. Легко сказати підготувати. А спробуй зробити фаетон, коли колгосп власної кузні не має. Був один старий коваль, та вмер. Спробуй зробити таку прекрасну збрую, коли нема лимаря. Доводиться все шукати десь, раз у раз переплачувати, перед кожним шапку знімати. Ану, давай зробимо обкатку! кивнув Федір Васильович. Досить було Іванові Дудці махнути батогом, як застояні коні рвонули з місця. Стій! Стій! скрикнув Федір Васильович. Що це за батіг? Що це за пужално? І ти хочеш з отаким батогом везти мене в район? Це ж посміховище! Іван ніяково опустив занесену руку. Справді, батіг не пасував до нового фаетона і баских коней. Ти мене ріжеш без ножа, з докором сказав Федір Васильович. Нема в тебе ні смаку, ні почуття. Чи розумієш ти, що батіг для коней все рівно, що коробка швидкостей для автомобіля? Нема коробки нема й автомобіля... Невдоволений Федір Васильович звелів завертати коней у двір. Поки не буде батога, що відповідав би всім вимогам, виїзди на новому фаетоні відкладалися. Іван Дудка вважав, що кінську коробку швидкостей він зробить власними силами. Того ж вечора він з’явився з новим батогом. Та досить було Федорові Васильовичу глянути одним оком, як він скривився так, ніби його схопив приступ апендициту. Довго він докоряв Іванові. А як стомився і вгамувався, то з півгодини сидів мовчки. Іван довго стояв перед ним, переступаючи з ноги на ногу, ждучи нових вказівок. Вказівки були категоричні: дістати для пужална першосортний матеріал рівну тернову палицю, обробити і оздобити її за всіма вимогами мистецтва. Але ж, зауважив Іван, самі знаєте, що у нас з лісом туго. Що було вирубали, а натомість ще не посадили. Сама ж природа не поспішає... Лісоматеріалу у нас немає й на дубець, щоб гусей пасти, не те, що на пужално для голови. Для купівлі пужална відрядили завгоспа в колгосп «Боротьба». Завгосп довго відпрошу вався: треба було спішно їхати на базу «Сільгосппостачу» за запасними частинами для косарок. Та Федір Васильович не терпів заперечень. Правління «Боротьби» давно збиралося кому-небудь продати терник, щоб очистити від нього площу для осінньої посадки дуба. Але хто купить цей колючий чагарник, яким путня господарка не захоче й у печі топити? Коли завгосп «Згоди» розповів про свою біду, члени правління «Боротьби» лише переморгнулись. А голова сказав: Не легко нам розбазарювати своє добро, але вам, як сусідам, ми можемо піти назустріч. Тільки умова: ви протягом двох-трьох днів повинні викорчувати своїми силами всю площу і заплатити…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"