Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1956 №10 Сторінка 4

(Байки)
Журнал Перець 1956 №10 Сторінка 4 - Байки. Що було, то було... Бувало, слухає маленький Лука розповіді про відьом, що на мітлах у небі шугають, і серце в нього од страху завмирало. З часом Лука перестав вірити у відьом. Коли ж Лук’ян Костянтинович Кулик став людиною дорослою і обійняв посаду агента-закупника заготконтори Іванківської райспоживспіл-ки, віра в магічну силу мітли у нього відродилася. І все через те, що в списку товарів, які Лук’ян Костянтинович повинен був заготовляти, на чільному місці стояла мітла. На ній, говорив Кулик своїм родичам, я далеко заїду. Ось побачите... І справді, не тільки родичі, а й багато-хто в Іванківському районі це помітив. У Кулика раптом появився новенький мотоцикл. Потім він почав купувати дорогі меблі, золоті речі та інші цінності, на придбання яких аж ніяк не могло вистачити його скромної зарплати. Помітили це й працівники Іван-ківського райфінвідділу та міліції. Заглянули в його відомості на виплату грошей і виявили там чимало цікавого. Так, наприклад, постачальниками мітел у тих відомостях числяться жителі села Білий Берег Василь Романович Соколянко та Прокіп Олексійович Рєпін. Поряд з їхніми підписами значилося, скільки грошей кожен одержав. Насправді ж, ніхто з них ніколи мітел не виробляв, Куликові їх не поставляв і грошей від нього не одержував. Чужі підписи майстерно сфальсифікував сам закупник. Отак діяв Кулик. І не тільки так. Здебільшого він платив здав-цям мітел гроші і ніяких розписок у них не вимагав. Зате ж, накупивши у них мітел по 40 50 копійок за штуку, він пізніше сам собі «здавав їх уже по карбованцю, а відомості заповнював автографами своїх найближчих родичів: О. К. Кулик, В. К. Кулик, Т. К. Кулик... Осідлавши, як слід, мітлу, Лук’ян Костянтинович Кулик літав од села до села, заготовляв, купував, платив. Щороку відправляв заготконторі 150 200 тисяч мітел і зиск з цього мав невеликий по 50 60 копійок з штуки. Хай, хвалився він перед близькими, хтось бігає за довгим карбованцем, а мені й пол-тинника вистачить. А тут раптом люди, що добре розуміються на таких фінансових операціях, підбили баланс діяльності заповзятого закупника. Зібрали всі документи, що викривають його як неабиякого шахрая, і передали їх прокуророві Іванківського району т. Шептуну. Але прокурора на цей раз хтось наче заворожив. Не дуже кваплячись, приступив він до вивчення справи й, анітрохи не поспішаючи, почав допитувати свідків. Та дивна річ. Про те, кого і на який день прокуратура до себе викликає, чомусь найпершим дізнавався Кулик. Ще свідок повістки не одержав, а вже Лук’ян Костянтинович у нього встигає побувати та…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"