Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №02 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1957 / № 02 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1957 №02 Сторінка 5. їздили ми оце недавно по містах та селах Житомирщини. Бували в сільських крамницях і районних магазинах, які об’єднує Житомирська облспоживспілка. І чого тільки у тій споживспілці немає? Ллє перед тим, як розповісти, чого немає в споживспілці, треба сказати, що в ній є. Є велика, дуже велика кількість найрізноманітніших промислових і продовольчих товарів. Є розгалужена торговельна сітка для продажу цих товарів. І є величезний торговельний апарат, покликаний здійснювати безперебійне постачання сільського споживача цими товарами. Все це є. Так чого ж немає? Переконливо на це запитання відповідає споживач. Послухаймо, що він говорить. КОЛИ ПІДГОРЯЄ КАША... Чуднівський район. Село Малі Коровинці. Сільмаг. За прилавком продавець Степан Іщук. Товаришу продавець. Товаришу продавець!.. Ну, чого тобі? Покажіть, будь ласка, хустку. Яку там хустку? Оту, квітчасту. А ти що, хіба так не бачиш? Обов’язково в руки дай. Плати гроші і не мороч голови! Я вже гроші заплатила. Здачу дасте п’ятдесят копійок? Ну й покупці! Ти б ще гривеничка здачі попросила!.. Це в Малих Коровиннях. А за кілька кілометрів звідси, в Будичанах, того ж таки Чуднівського району, в сільському магазині за прилавком стоїть Віра Курінна. Стоїть і уважно слідкує за тим, як на керогазі закипає каша. Крім каші й продавця, є ще тут чимало іншого добра. З-під купи чорних, густо намащених вил виблискують нікельовані велосипеди. Ніщо не в силах затьмарити їх блиск навіть тюлька, що обліплює їх, випадаючи з переповнених ящиків. У близькому сусідстві з тюлькою розмістилися цвяхи, мило, цигарки, масло і... помийниця. Вам що? зустрічає покупців Віра Курінна. Мені б ниток. Не знаю, чи вони є. А ви подивіться. І Іе пам’ятаю, де вони в мене тут лежать. А мені, будь ласка, сірників. - Що, «приспичило»?! Підождете, не горить... Але ж... Мені ніколи. Зайдете іншим разом. І справді, продавщиці магазина дуже ніколи: каша на керогазі підгоряє. Та хіба покупці можуть це зрозуміти. їм дай те, дай се... А щось не так зразу обурюються, вимагають книгу скарг. Ні, з такими покупцями каші не звариш!.. ПІДСТУПНА СПЕЦИФІКА Коли ми про таких дуже перевантажених продавців заговорили в правлінні облспожив-спілки, один керівний товариш сказав: Що да, то да. кудьтура торгівлі це саме те, чого нам іще бракує. Свої слова він навіть підкріпив свіжим прикладом. Ось, прошу... Був я оце недавно в командировці. Проїжджаю село Велику Глумчу, дивлюсь сільмаг, а на дверях сільмагу з-під замка виглядає біленька записка. Зупинив машину, підійшов, читаю: «Буду через 15 хвилин. Шнайдер». Поїхав далі своєю дорогою. Наступного дня повертаюсь. Знову дивлюсь на дверях сільмагу записка. Читаю: «Буду че рез 15 хвилин. Шнайдер». А в мене цигарки вийшли. Вирішив зачекати. Минуло півгодини не йде продавець. Ще з півгодини почекав. Коли тут іде школяр. «Ви на кого, дядю, чекаєте? На продавця? Так він на тому кутку, на весіллі. Ще з учорашнього ранку гуляє». Розумієте, який нахаба? Спробував би продавець державного магазина такого коника викинути знаєте, що б йому було? А чому б і в споживчій кооперації не запровадити таку ж чітку дисципліну, як і в державній торгівлі? Чому? А тому, що в нас, у споживчій кооперації, своя специфіка. У нас торговельних працівників не призначають, а обирають. Специфіка, що й казати, хороша, демократична. Але на Житомирщині вона чомусь любить викидати такі коники. На хороших демократичних засадах пайовики Бігунського сільського споживчого товариства обрали собі завідуючого магазином А. А. Олехновича. Обрали і переконалися, що не помилилися у виборі. Любо стало заходити в магазин: охайно, чисто і головне всього в ньому вдосталь. Та з часом Олехновича наче хтось підмінив. Роботу закинув і всю свою увагу зосередив н,а одному на пляшці. Як почав до неї заглядати, так і перестав бачити, що довкола робиться. Зранку в нього у магазині випивка, увечері гулянка... Став Олехнович ще й потроху обважувати покупців, дечим з-під поли почав торгувати. Пайовики невдоволені?! сміється Олехнович. Ну й хай гризуть собі лікті з досади, без зборів мені однаково ніхто нічого зробити не може. А зборів чомусь правління ССТ не скликає ніяк вільної годинки для цього не викрає... Довелося ревізорам викраяти час, щоб детально ознайомитись з діяльністю цього продавця. А вже після цього, як вони з Олехнови-чем познайомились, з’явилося, нарешті, й рішення райспоживспілки про зняття його з роботи. Було це в червні 1956 року. Було тоді літо, а коли настала зима, то й вона, мабуть, здивувалася,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"