ГУМОР І САТИРА

Перець 1957 №10 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1957 / № 10 / Сторінка № 9

Перець 1957 №10 Сторінка 9. Микола БІЛКУН ТОВАРИШУ ПЕРМЕ! часом? Я образив! дуже на- Мина- з впізнав він ви- Не випити в такий день було б просто-таки злочином. Не випити, коли попереду майже місяць відпустки і в кишені майже тисяча карбованців відпускних грошей, для цього треба бути або божевільним, або зовсім не поважати себе. До того ж, і день був наче спеціально створений для відпускників. Яскравий, сонячний, напрочуд теплий. Сонце золотило вітрини магазинів, тролейбуси, вуличні ліхтарі. Навіть маленькі калюжки на площі виблискували бадьоро, весело. Позолотило сонце і вивіску: «Закусочна. Закуски. Холодні. Гарячі. Горілка. Пиво. Води. Та інші безалкогольні напої». Петя Халабуда так замилувався вивіскою, що відчув ні, далі його ноги не понесуть. Та й куди було йти? Чого? Куди поспішати, коли попереду цілий місяць вільного часу? Він мав намір випити всього-навсього кухоль пива і... може, сто грамів, пончик який-небудь з’їсти, те та се. Але після перших же ста грамів життя показалось таким прекрасним, а закусочна такою затишною, що так швидко покинути її стіни він уже не міг. Петя і так був п’яний від щастя, а тут ще горілка приємно гріла в животі і теплими хвилями хлюпала в голову. Після других ста грамів захотілося обняти і поцілувати весь світ, а після третіх він так і зробив, повиснувши на шиї у якогось громадянина, що за сусіднім столиком пив пиво. П-папашо! Т-ти розумієш м-мене? Я? Я прошу пробачення! Я . Я не образив вас прошу пробачення... Не образив, не Сядь! Сядь? Я можу. І віть просто. Я сів. С-сів і все. Я тоб-бі, папашо, хочу сказати... Та який же я тобі папаша? Н-не папаша? Д-дуже приємно. Я... я прошу пробачення... Я тебе не образив? Так-от, папашо, я значить... я сьогодні у відпустку пішов... Я-ясно? Я, з-зна-чить, відпускні в кишеню і на цілий місяць... Добре, добре. То, може, по сто грамів вами, папашо! Сядь і сиди. Як це сядь? Як це с-сядь, я п-питаю? Потім чомусь задзвеніло скло, дві тарілки і кухоль опинилися на підлозі, перетворюючись на черепки, симпатична офіціантка перетворилася на міліціонера і вся закусочна, незрозуміло чому, сповнилася шумом і гамором. Далі події розвивалися в темпі «форте» і «фортіссімо», але, на жаль, не всі епізоди зафіксувалися в Петровій пам’яті. Він пам’ятає, що йому щось говорили і він щось говорив, кричала офіціантка, лаявся «папаша», щось записував міліціонер, а потім його, Петра, кудись вели. Одним словом, все було, як в короткометражному фільмі з порваною в багатьох місцях плівкою. Найсумнішим було те, що прокинувся Петька не вдома. А через годину-дві його вже судили. Свідчили міліціонер, офіціантка і «папаша», якого Петька не впізнав і дуже дивувався, чого йому тут треба і яке він має відношення до нього. Суд довго не затягнувся і не відібрав багато часу. Петьку позбавили волі на п’ять днів і присудили сплатити за побитий посуд та за скло на столику. Так почалась відпустка. П’ять днів строк невеликий, але коли їх доводиться відсиджувати в рахунок відпустки, то можна собі уявити Петьків на стрій. Він навіть за грішми так не шкодував, як за тими днями. Петька в гурті з собі подібними підмітав вулиці під наглядом міліціонера і рахував години, які йому ще доводилось відсиджувати. Власне, 'він…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"