ГУМОР І САТИРА

Перець 1957 №24 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1957 / № 24 / Сторінка № 9

Перець 1957 №24 Сторінка 9. Викинуті на смітник націоналісти Іван Багряний та Микола Левиць-кий ще й досі величають себе: перший головою української національної ради, а другий головою виконавчого органу. Мал. 3. ТОЛКАЧОВА Вибори «керманичів». на них висять горшни, з-за них соняшник показує свою сонцеподібну голову, червоніє мак, виглядають товсті гарбузи... Розкіш! Тини раз у раз бувають прикрашені речами, які надають їм ще більшої мальовничості: чи напнутою плахтою, чи сорочкою, чи шароварами...» Щодо тинів, горшків, плахт, сорочок і шароварів, нехай пробачить нам автор, чого не бачили, того не бачили. Щождо дахів, то вони або черепичні, або ж залізні. А що Миргород місто чудове, згодні. Яких тільки немає в ньому бу-ЙинківІ Є в ньому тепер І чудовий алац культури, І новенький просторий кінотеатр «Комсомолець», понад тисячу недавно «обмитих» новоселами будинків Індивідуальних забудовників. Одвічні калюжі сковано п’ятьма тисячами квадратних метрів асфальту І сімома тисячами квадратних метрів бруківки. Розкіш! «Миргород вельми невелике при ріці Хорол місто. Має одну канатну фабрику, один цегельний завод, чотири водяних І сорок п’ять вітряних млинів». Таку виписку з географії Зябловського взяв Гоголь епіграфом до своїх повістей «Миргород». Слід сказати, що за вісімдесят років у Миргороді прибавився лише один вальцьовий млин. А зараз там є заводи: круп’яний, обозобудівний, цегельний, шкіряний, мінеральних вод, прядив’яний, маслозавод, грензавод, ливарно-механічний, електростанція, птахокомбінат, хлібокомбінат, підприємства по видобутку торфу, лісгосп, сім великих промислових артілей. Ні, не той, не той тепер Миргород! Правда, він іще І не той, яким би ми його хотіли бачити, але Вже не той! Навіть пейзаж, який неначебто не змінюється віками, І той став не таким, яким його описував Гоголь. Що ж нового у миргородському пейзажі? Піднісши вгору своє гілля, стоять на горизонті пірамідальні тополі. А ось, поряд з ними, такі ж ажурні, такі ж стрункі І красиві тягнуться у височінь металеві сорокаодно-метрові вишки. Тут відкрито НОВІ горизонти нафти і газу! Край м’яса, молока І чудового українського сала, область цукрових буряків і апетитних полтавських галушок перетворився на край нафти! Поблизу станції Гоголево, на хуторі Радченки, Миргородська контора буріння виявила нафту. 15 вересня 1951 року ми відкрили першу нафтову свердловину на Східній Україні, розповідає «жива Історія нафтопромислу» майстер підземного ремонту свердловин, технік Петро Андрійович Вдовін. Коли пішла перша нафта, ми так кричали «ураї», що з сусідніх сіл I хуторів збіглися старі й малі I здивовано питали: «Що тут робиться?» А ми не могли відповісти, бо всі до одного охрипли. Такого ніколи не забудеш! А зараз біля хутора Радченки, де було вперше відкрито нафту, уже десятки…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"