ГУМОР І САТИРА

Перець 1957 №18 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1957 / № 18 / Сторінка № 5

Перець 1957 №18 Сторінка 5. Що не кажіть, а багато ще таємниць ховає од нас природа. Ще довго доведеться людям сушити собі голови, щоб розкрити всі таємниці буття... Ну от хоча б таке. Хто може розкрити секрет торговельної полиці, хто може сказати, чому, наприклад, у магазинах готового одягу не видно нічого для високих на зріст чоловіків та жінок? Очевидно, ніхто. А скільки про це говорилося, скільки писалося і скільки обіцялося! Та не хто-небудь писав, не хто-небудь обіцяв. Міністри відповідали споживачеві. І міністри запевняли, що в інтересах споживача буде переглянуто шкалу розмірів, або ж «ростовку», як її називають швейники. А в наслідок що? Нічого! Як не було в продажу одягу на високих людей, так його і тепер немає. І от, уявіть собі, раптом чуємо: поїдьте в Чернівці, там того одягу на великих хоч греблю гати! Поїхали. І повернулися, як кажуть, з великим носом. Але перед тим, як повертатися, ми завітали до Віктора Івановича Гутафеля голови Чернівецької облпромради. Скажіть, будь ласка, Вікторе Івановичу, спитали ми у нього, чи не замислювалися ви над тим, чому високі на зріст люди нічого не можуть придбати для себе у магазинах готового одягу? Голова облпромради посміхнувся: Я, як бачите, і сам не дрібного калібру... На власному досвіді переконався, що придбати на свою мірку щось готове майже неможливо. Взяти хоча б таку дрібницю, як прогумований плащ. Магазини завалені плащами, а вибрати ні з чого: скрізь тільки сорок шостий та сорок восьмий розміри... Ми розповіли Віктору Івановичу Гутафелю історію про кілька тисяч метрів прогумованої тканини, «заощаджених» і привласнених групою шахраїв на одному із київських підприємств. Але, як виявилося, голова облпромради і сам уже добре знав про це. Це ж вони, іроди, спеціально так кроїли, щоб собі «економію» викроїти, з гнівом сказав він. Шили самі лише недомірки, а матеріал одержували на плащі всіх розмірів. Багато цікавого почули ми од Віктора Івановича Гутафеля, побувавши в його просторому службовому кабінеті. Прийом, можливо, пройшов би, як пишуть газети, у теплій і дружній обстановці, якби дідько не смикнув нас за язика і з нього не зірвалося б нетактовне запитання- Чому, поцікавилися ми, у магазинах Чернівецької області не видно трикотажу на людину такого зросту, як от, приміром, ви, Вікторе Івановичу? Ні білизни на вас не знайдеш, ні джемпера... Невже трикотажні артілі вашої системи випускають продукцію тільки на дітей? Що ви!.. аж змінився на лиці голова облпромради. Ви, може, припускаєте, що і в нас теє... Ні, пробачте! У нас є точно опрацьована шкала розмірів, так звана «ростовка». Чули про «ростовку»?. Ой, чули!.. Так багато про неї наслухалися, що більше вже й слухати не хотілося... Вийшовши з цього кабінету, ми спіймали себе на тому, що так і не з’ясували, чому ж таки у магазинах не видно трикотажу великих розмірів. А ви навідайтесь на трикотажну фабрику, порадили нам досвідчені люди. Там вам скажуть. Прийшли. Стукали у двері до директора трикотажної фабрики т. Цикуна. Заглядали в кабінети головного інженера і начальника планового відділу. Розмовляли з секретарем фабричної партійної організації. Однак, чіткої, ясної відповіді на своє запитання так і не дістали. Не туди стукаєте, шепнув нам на вухо вахтер, що стояв у прохідній. Ви б у Бойнякова спитали. А хто такий Бойняков? Начальник охорони фабрики. Де ж він? Його тепер самого охороняють. Павло Іванович Бойняков людина з великим багажем. Він обізнаний з такими тонкощами виробництва, про які вам не розповість і сам директор фабрики. І він, дійсно, дав переконливу відповідь на запитання, яке уже не перший рік цікавить сотні тисяч громадян вище середнього зросту. Чому не видно у продажу одягу великих розмірів? А тому, що нема вигоди ного шити. Та ви хоч би й нашого фанговщика Пельцеля спитайте: що було б, коли б він налягав на вироби великого розміру? Чи зміг би він тоді зекономити для себе і винести з фабрики пряжі на 600 шерстяних кофт? Бойняков оперує цифрами,, як справжній бухгалтер. Воно й зрозуміло. Без точного обліку він ніяк не міг обійтися. Адже кожен, хто виносив з фабрики крадену пряжу, повинен був, за джентльменською угодою, зробити «відчислення» й для начальника охорони. Інакше не пройдеш, не пронесеш! Бойняков не ремствує на свою клієнтуру. Вона ділилася з ним по-божому. За кожну операцію він одержував 300 500 карбованців. Справно здавав внески не тільки…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"