Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №17 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1957 / № 17 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1957 №17 Сторінка 3. Перш за все повинен пробачитися перед читачами. В цьому фейлетоні ви не знайдете нічого смішного. Пам’ятаєте мудрих дотепників-могильників з п’єси Шекспіра, які копали могилу для Офелії і співали веселу пісеньку: «Закутать в саван гробовий Та ширше вирить рів. От все, що треба в час такий Для отаких жильців!» Пам’ятаєте їх суперечку про те, хто будує краще каменяра, корабельника і тесляра? І класичну відповідь: «Могильник», тому що він будує людині дім на віки вічні. Не знайшовши у Шекспіра нічого такого, щоб стосувалося впорядкування кладовищ, ми вирішили поговорити з живими могильниками. У житті вони виявилися такими ж дотепними, як і на сцені. Як тут у вас на кладовищі? питаю у Надії Ковтун сторожихи нового центрального кладовища «Підлісне» у місті Вінниці. Ідіть у баню! відповідає вона. А ви не грубіть! ображаюсь я. Здається, я вам нічого такого не сказав! Та й я вам нічого такого не кажу, відповідає вона. Ідіть у баню. Там міститься контора завідуючого кладовищами. Ну, що ж, у баню, то й у баню! Але завідуючого Віталія Павловича Ніколаєва ми знайшли не в бані, а на самому кладовищі. Він був дуже здивований. Ви фейлетоніст? Цікавитесь кладовищами? Який же тут гумор? А нам, відповідаю, не до гумору. Ми хочемо, щоб живим людям чинилося якнайменше прикростей на кладовищах, тому й пришли до вас. О, прикростей у нас вистачає, каже Віталій Павлович. У Вінниці сім кладовищ і жодне з них не обгороджене. Кладовища обкопані ровами. Рови осуваються і більшу частину виділених нам на впорядкування коштів ми витрачаємо на їх очистку. Хлопчиська частенько псують тут пам’ятники, рвуть квіти. Зникають дерев’яні лавочки і хрести. Знаходяться навіть такі молодці (з тих, яким по п’ятнадцять діб за хуліганство треба відсиджувати), що навіть могильні плити перевертають. Дуже нарікають громадяни, що на території кладовища і поблизу нього нема води. Люди носять свою воду, щоб поливати квіти. Днями минуло десять років відтоді, як міськрада обіцяла провести на кладовище водопровід. Для цього потрібно лише двісті метрів труб, щоб протягнути їх через дорогу, а на кладовищі поставити водорозбірну колонку. Та скільки ми не трубимо «Водоканалові», а труб нема. А коли б той «Водоканал» та щороку відкладав для нас по 20 метрів труб, то за десять років ми б уже мали водопровід!.. не то жартома, не то серйозно підсумовує т. Ніколаєв. Напевно керівники вашого міськкомунгоспу належать до того типу адміністраторів, які відвідують кладовище лише один раз, коли їх туди самих везуть, намагаємось пожартувати й ми. Не зовсім так, відповідає Віталій Павлович, але про кла довища, як правило, вони забувають. Наприклад, виконком міськради повинен щороку виділяти нам для домовин 200 кубометрів дощок. А де вони? Нам щоразу доводиться бігати за дощечками. І це в обласному центрі... Можете уявити, що робиться в районних центрах і по селах. І поїхали ми в районні центри і села. У Бершаді на кладовищі пасе ться худоба. Якісь хулігани порозбивали цінні пам’ятники. У непривабливому стані й привокзальне кладовище в Могилів-Подільському. Хоч там і сторожі є, а злодії крадуть не лише квіти і хрести, а й пам’ятники. Дорослі дяді з місцевої контори утильсировини заохочують школярів тягти з кладовища металеві огорожі на металолом. На кладовищі у Томашполі мимоволі згадується «Станційний доглядач» Пушкіна: «Ми прийшли на кладовище, голе місце, нічим не обгороджене, усіяне дерев’яними хрестами, не захищеними жодним деревцем. Зроду не бачив я такого сумного кладовища». Ходиш по Томашпільському кладовищу, забутому і необгоро-дженому, де безіменні могили перетворилися на ледь помітні горбочки, і думаєш: чи не про це кладовище писав великий поет? У місті Тульчині та ж картина Завідуючий відділом комунального господарства т. Зубик знайомить нас з своїми сумними об’єктами. Майже всі кошти витрачаються тут на утримання могильників і сторожів. А обгородити кладовище,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"