Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №17 Сторінка 2

Журнал Перець 1957 №17 Сторінка 2. Мал А АРУТЮІІЯНЦА Навчальний рік тільки почався, а вас уже в другий клас доведеться переводити. віаИМШ ІЛИ МИ НА швидкий автобус «ЩИ 90 41». Сілий зраділи: миттю будемо у Ворошиловград!! А нам люди добрі кажуть: «Не дуже радійте! Почнуть катати, глядіть, щоб часом не довелося іззаду підпихати...» Кого підпихати? Швидкого? Та він, як рвоне... Та як газоне!.. «От вам і казнащо!..» Хіба ви не знаєте, що Ворошиловградський автобус «ЩИ 90 41» ремонтували механічні майстерні Київського автопарку? Доїхали до Полтави і тпру! Стали. Шофери Сердюк і Ревін щось там помацали, заткнули чопиком якусь дірочку і заспокоїли пасажирів: «Віра! До Харкова добіжимо!». Не добігли до Харкова, у Валках спинилися. Дизель розсупонився. Хай йому грець! Узялися київські мехмайстерні ворошиловградцям дизеля ремонтувати, а наліпили чортиків. Ремонтували дизель 23 дні. Десять тисяч в кишеню поклали, а ворошиловградцям очі папірцем затулили: «З богом, Парасю! Відремонтували!..» З Валок, спасибі начальникові автостанції Марії Миколаївні Харченко, «потерпілих» підкинули до Харкова. У Харкові пасажирів чемно зустрів другий начальник автостанції Самсонович Михайло Ількович. Чемно зустрів, чемно і руками розвів: Куди я вас, голубчики, посаджу? Нема резервної машини! Нема, та й годі! У нас іще один автобус біля Краснограду спинився. Ви гадаєте, що київські мехмайстерні один ваш автобус ремонтували? Подзвонили директору Харківського автопарку т. Будковському Василю Михайловичу: як далі доїхати? Василь Михайлович засміявся у телефонну трубку: «Розпряглися?. У дорозі!.. Оце…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"