Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №21 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1957 / № 21 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1957 №21 Сторінка 3. відповідає: бійтеся, матінко! Я не далеко, на дев’ятсот кілометрів! Він невеличкий і круглий, як коти-горошко. А що вже прудкий, а що вже бистрий? Не спиниш і не наздоженеш. Розбігся, підстрибнув і вище хмар полетів у небо. Мати-Земля кричить йому: Ти ж, синку, далеко не залітай, ти ще маленький, ти ж у мене першенький! А він Не я всього І пішов, і пішов кружляти. Спробуй, наздожени його, коли тут оком кліпнути не встигнеш, а він вже за вісім тисяч метрів. Дядько Місяць підкрутив гострого вуса, примружився та й питає: Ти чий будеш? Я онучок дідуся Ціолковського! У Радянському Союзі, значить, народився? Ну, ну, літай на здоров’я. Кланяйся матері! Добре, дядьку! І кружляє, і кружляє. Тільки що тут був, а за хвилину вже за тисячі кілометрів. Венера глянула на нього заздрісно: Бач, якого синочка Земля народила, а у мене немає такого. Агов, малий! Як там мати твоя поживає? Спасибі, тіточко, добре! Казали, щоб ви гостей виглядали. Скоро братіки мої в гості до вас полетять. Милості прошу, милості прошу. Передавай привіт матері! Спасибі, тітко, передаю! І вдень і вночі передаю. Моє радіо ні на хвилинку не вгаває, усім привіт передає. Марс скривив червонясту пику: А дорогу, хлопче, знаєш? Знаю, знаю! І я знаю і ті, що будували мене, знають. До найвищих вершин науки, до щастя людства наша дорога! Чумацький Шлях простелив біле рядно: Може спочинеш? Спасибі, ніколи. Я ще молодий, мені політати хочеться. І полетів далі, привіти людям усього світу посилаючи. Чують його і в Москві, і в Калькутті, і в Києві, і в Токіо, і на Чукотці, і на Мадагаскарі, і в Конотопі, і в Парижі, і в Мельбурні, і в Лубнах, і скрізь, скрізь по всьому білому світі. А подекуди не хочуть чути. І чують, та лаються: Бач, який хитрий! А луснув би він вам, так як наші луснули. І дивись ти, літає, не впаде, не зачепиться. Переплюнули таки нас,ра-дянські вчені. Тут сидиш-сидиш, робиш-робиш, ночей не спиш, думаєш ось-ось і собі запущу, а воно підстрибне, чмихне, наробить шуму та смороду і знову на землю падає. Хіба в нас діти? Недоноски якісь виходять. А людське літає й не падає. Другі самі себе втішають: Літає? По-одумаєш, літає. Супутник мені називається. Нам з таким супутником…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"