Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №14 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1957 / № 14 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1957 №14 Сторінка 3. АПЕВНЯЄМО, що Суми, всупереч своїй назві, місто надзвичайно веселе і життєрадісне. Правда, бувають і винятки... Ось, приміром, на вулиці Над’ярній стоїть дуб, високий і похмурий. Стоїть він у якійсь невимовній тузі, похиливши гілля своє мало не до самої землі. Ой, чого ж ти, дубе, на яр похилився? спитали ми. Невже не радий сонячному літові? А дуб у відповідь: А чого радіти, коли ні з ким слово мовити, ні до кого листям прошуміти А ще ж тільки торік... Торік, бувало, тільки листячком шелесну, а вже з Першотравне-вої, з Жовтневої, з інших вулиць міста до мене доноситься зелений шум сотень таких, як я, дерев. А які то були дерева тополі! Поетами оспівані. Немає вже цих Тополь. їхня пісенька, як кажуть, проспівана. А тепер, видно, й моя черга прийшла. І розповів нам дуб свою сумну думу. Ось його розповідь у перекладі на людську мову. ...Почалося все з пера. Умочив Микола Павлович Ме-лащенко перо в чорнило і розмахнувся підписувати один офіціальний документ. Розмахнувся і... не підписав. Вивів першу літеру прізвища і з жахом схопився за серце: на папір напливало щось чорне, бридке. Було тан... Муха! з огидою вигукнув він. Дохла муха... Але те, що разом з чорнилом сповзло з пера, мало якісь невиразні форми і більше нагадувало вату або пух. Так воно й є пух. Тополиний пух! Це він, залетівши в чорнильницю завідуючого зеленим господарством, зіпсував документа, поданого Миколі Павловичу Мелащен-ку на підпис. Та на цьому неприємності не закінчилися. Того ж дня завідуючому зеленим господарством довелося мати розмову ще й з начальником Сумської міської контори благоустрою Дмитром Йосиповичем Смир-новим. Що це? гнівно спитав той, показуючи рукою собі під ноги. Як що? Тротуар! здивовано відповів Микола Павлович. Сам бачу, що тротуар... А на тротуарі що? Пух. Тополиний... Так он воно що виходить... Контора благоустрою старається, тротуари прокладає, а зелене господарство їх пухом засмічує. Я вас питаю, куди це годиться? Хіба це прикраса для міста, коли скрізь літає пух, ніби домашні господарки прямо на тротуарах бебехи витрушують? Що відповів Микола Павлович Мелащенко невідомо. Відомо тільки, що зразу ж після цієї розмови він подався до голови виконкому Сумської міськради Миколи Павловича Кузовенкова. Ви Микола, я Микола, обидва Миколи... пожартував, як завжди при зустрічах, голова міськради. Цікаво, у якій справі ви... ви... апчхи!., апчхи!.. несподівано розічхався голова міськради. Господи! простогнав він. Звідки береться цей пух. Життя від нього немає! Лізе в уха, ніс, у рот. Тьху, гидота. Істинно, гидота Але нічого не вдієш, природа, зауважив завідуючий зеленим господарством. Яка…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"