Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №20 Сторінка 3

Журнал Перець 1957 №20 Сторінка 3. Кореспондент Перця?’ У нас в Донбасі?! У такі радісні, передсвяткові дні?! дивуються в редакції прославленої газети «Кочегарка». Чи ж варто псувати людям хороший настрій? Приїздіть краще іншим разом. Е, ні, саме за хорошим настроєм я й приїхав. Адже добрий гумор теж по нашій спеціальності. О, чого-чого, а доброго гумору у нас вистачає. Куди вам поїхати? Та хоча б на шахту імені Рум’янцсва, тресту «Калінін-вугілля», радять «кочегарівці». « * ...І ось я на шахті імені Рум’янцева, в гостях у прославленого вибійника Григорія Омеляновича Курбатова. Подивишся на його богатирську постать, на могутні м’язи і не ві-риться, що йому шістдесят років, що тридцять років на шахті працює Григорій Омелянович. Справжній донецький кряж! Пенсію призначили, каже він, а для чого вона мені, коли я щодня півтори норми даю? Рано ще з відбійним молотком прощатися. Я оцими руками минулого року сорок вісім тисяч карбованців заробив, та й у цьому півріччі вже 25 тисяч «нарубав». Дім у мене, як бачите, на славу. І в домі все, що треба, маю: і кіно, і концерти, і театр телевізор, словом. Маю і машину «Побєду». Та не заради шматка хліба, як до революції, не заради цього всього труджусь. Для своєї свідомості! Ось як! І ще... тут карі очі ви бійника тепліють, правду кажучи, з шахтою розлучатися шкода. Я ж їй допомагав на світ народитися на проходці працював. А тепер вона бачите, як вилюдніла! І справді вилюдніла шахта ім. Рум’янцева. За вісім місяців цього року вона видала на-гора понад мільйон тонн вугілля. І від щирого свого серця дарує вона радянській Батьківщині до сорокаріччя її народження 60 тисяч тонн вугілля, добутого понад план. Добре йдуть справи на шахті. Ось чому і настрій у гірників, висловлюючись мовою метеорологів, постійно ясний, хороший! Справді: добрий гумор! * У шахті, куди не поткнись, всюди чути розмови про якихось коней. Дивуєшся: адже коні давно не працюють у шахті. І коногони тільки в піснях залишилися. А все пояснюється дуже просто: «Кінь» це прийнята у гірників одиниця вимірювання вирубаного вугілля. Вони так звикли до своєї термінології, що, починаючи розповідати про «дббич», просять: Дозвольте, я на коней пересяду, а то в метрах заплутаюсь. У кімнаті одного начальника дільниці висить графік виконання плану «в конях». Норма п’ять коней за зміну. Графік рясніє п’ятірками. Як учнівський щоденник, жартує начальник дільниці. Правильно, підтримує розмову вибійник Степан Семенович Голуб і показує нам учнівський щоденник своєї доньки Валі, яка вчиться у третьому класі. Ми ДОМОВИЛИСЬ, СМІЄТЬСЯ ВІН, ЩО вона буде вчитися так, як батько рубає вугілля! У щоденнику дівчинки одні п’ятірки. Проте батько переганяє: у нього є і шестірки, і се-мірки, і навіть дев’ятки. Це тому, що рахунок у доньки ведеться в балах, а в батька в «конях». І коні добрі. Везуть криву графіка вгору. « Героя Соціалістичної Праці Федора Полікар-повича Голуб’ятникова я уявляв…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"