ГУМОР І САТИРА

Перець 1957 №16 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1957 / № 16 / Сторінка № 5

Перець 1957 №16 Сторінка 5. МІЙ СУСІД КУПИВ МАШИНУ ВТОМОБІЛЬ, товариші шановні, придбати це вам не коробочку вакси купити. Воно, звичайно, й без вакси в господарстві не обійдешся, але придбання автомобіля справа все-таки серйозніша. По-перше, він дорожчий, а по-друге, сам факт придбання автомобіля покладає на власника його безліч різних обов'язків. А ще на нашій тихій Польовій вулиці! На нашій вулиці мотоциклів всього три, а решта все велосипеди (включаючи й триколісні). Отож, моєму сусіду Панасові Трохимовичу було над чим задумуватись, перш, ніж стати власником автомобіля. Місяців три він не приймав остаточного рішення справа перебувала у стадії обговорення До обговорення залучалися найширші верстви родичів (як близьких, так і далеких), сусідів (і тих, що збоку, і тих, що через дорогу), знайомих. Справа розглядалася всебічно, поради і пропозиції приймалися з подякою. У порадах і пропозиціях нестачі не було. Чого, чого, а цього вистачало! Вісімдесятирічна тіточка Панаса Трохимовича, глуха, як пень, не розчула, що ж то її племінник купувати збирається, радить: Ти ж, Панько, як будеш купувати, то вивертай, вивертай на другий бік. бо з лиця воно, може, й нічого, а всередині... Я, тіточко, автомобіль купую, щоб їздити. Ага, ага! Іждити? То в жуби, дивися, і щоб не жаляканий... Панас Трохимович тільки рукою махнув: теж мені експерт порадник! А воно, знаєте, не завадило б до тіточчиних слів прислухатись у свій час. Але все по порядку. Яку ж машину купувати? «Побєду», «Москвича» чи, може, «ЗіМ’а»? Коли діло дійшло до «ЗІМ'а», всі язиками прицмокнули І сказали разом: «А-ах!». Але Панас Трохимович посміхнувся і потилицю почухав. А це вже перша прикмета раз чоловік потилицю чухає, значить, у нього грошей невистачає. Такий порядок. Скоро лави порадників почали рідшати. Всім обридло. Ти йому радь, радь, а він. мало того, що не зробить по-твоєму, та ще й взагалі не купить машини. Та Панас Трохимович твердо вирішив: машину купити найближчим часом. Придбав він безліч підручників з автосправи, вечорами сидів над «Правилами вуличного руху» І гараж почав будувати. Тут уже сумнівів бути не могло. Раз людина гараж будує, то вже, звичайно, не для того, щоб у ньому кролів розводити. Нарешті, все було готове: «Правила вуличного руху» були вивчені на зубок, гараж збудовано і навіть іспит в ДТСААФ’івському клубі на права шофера-аматора складено. Залишилося тільки купити машину І навчитися сплачувати штрафи за порушення правил вуличного руху. Та, як не дивно, у такий відповідальний момент справа знову повернулася до стадії обговорення. У цьому обговоренні тепер брало участь тільки двоє: я І він. Власне, моя участь вичерпувалася тим. що я терпляче слухав усе, що Панас Трохимович про автомобілі розповідав. Я, уявіть собі, починав він, тепер навіть посеред ночі можу прокинутись і думати, думати: що ж його купити «Москвича» чи «Побєду». «Побєду»? Ну й що? ввічливо цікавлюсь. Та нічого. Снитись вже вони мені починають. Учора приснилось, що дрібненькі машини наче блохи по мені скачуть, а велика чорна фари вилупила і сміється мені прямо в обличчя. До лікаря зверніться, бо знаєте, хіба довго до якої біди... Н - , лікар тут нічого не допоможе. От куплю і сам заспокоюся. То яку ж ви вирішили купити? «Москвича»? НІ-1... Я вже думав, думав I вирішив, що той... несолідно. Малолітражна. і Значить, «Побєду»? Ні, ні.. «Побєда», звичайно, хороша машина, я проти «Побєди» нічого не маю. Тільки ви самі подивіться: вийдеш в місто одні «Побєди». Мені б що-небудь більш оригінальне. Мені б машинку якої-небудь солідної закордонної фірми. «Лінкольн» який-небудь чи «Бьюїк». Щось таке... Таке, що ні в кого немає такого. І він вибрав. Якось, повернувшись з роботи, я побачив на подвір’ї у Панаса Трохимовича щось середнє між авторефрижератором І похідною дезкамерою Тільки авторефрижератори були білі, дезкамери зелені, а ця штука була чорна. Я довго дивився на неї, як баран на нові ворота, не розуміючи, чого ця машинерія потрапила на подвір’я до мого сусіда і яне вона має до нього відношення. Нарешті, на ганок вийшов Панас Трохимович. Побачив мене, підбіг веселий, сяючий, збуджений. Ну, вітайте! Купив! Що купили? Як що? МашинуІ Машину? А де ж вона? Ха-ха-ха! Та у вас, вибачаюсь, що? Куряча сліпота, чи що? А це ж що стоїть? Це? ми підійшли…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"