Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1958 №24 Сторінка 5

(Народні усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1958 / № 24 / Сторінка № 5
Перець 1958 №24 Сторінка 5 - Народні усмішки. ЧЕРВОНИЙ ОЛІВЕЦЬ Не дурний це вигадав: віддаси руками, не відходиш ногами. Так і я. Приходжу в кабінет голови райспоживспілки Леоніда Михайловича, подаю заяву, квитанцію на зданого бичка, прошу шиферу на хату. Дамо, аякже... В першу чергу дамо, обіцяє Леонід Михайлович. Чирк, чирн і зеленим олівцем по моїй заяві косячком: «Видати». Ніг не чую під собою, до підводи біжу і гайда на склад. Подививсь на заяву кладовщик і заявою верть-верть, назад повертає: Був та загув. Немає... А я ж підводу такий світ гнав... Далечінь така. Ви ж учора одержали. А він мені: Погано справляєшся, папашо. Рву ноги знову до голови. Посадив він мене чемненько на крісло та так облесливо в очі подивився... У мені все кипить, аж перевертається. Вдруге одержите, каже. В першу чергу. Ми не відмовляємо. Вдруге заяву пишу, бо та вже не дійсна. Будь ласка! каже Леонід Михайлович і жовтим олівцем впоперек заяви чирк-чирк: «Видати». Приходжу. Кладовщик скривився тан, поклав на стіл заяву, а мені ніби гора з пліч, аж зітхнув: П’ятдесят штун, більше не можу... Немає... каже мені. Як так?.. П’ятдесят ні пришити, ні прилатати. Я вже до нього і так і сяк благаю. А може, того... натякаю. Ввійдіть у по-ложеніє. Що ви, каже, папашо. Я вас за це в капезе... Не беремо. Роз’ятрився я, аж тіпає мною. НУ думаю, колька твоїй матері, підвів ти мене... Взяв ту мізерію на віз і поїхав. Такий жаль мене обгорнув. Бачу, з Леонідом Михайловичем діла не буде. Давай, думаю, з тилу заходити з кладовщика. Думаю, дам йому могорича певніше діло піде. Дати! То не штука, треба вміти дати! Через знайомих зайшов. Випили добряче, а кладовщик і каже: Леонід Михайлович нікого не зобижає і нікому не відмовляє. Треба тільки, щоб на заяві та червоним олівцем написав. То було б на цілих сто. Зеленим напише «Видати» пусте діло, жовтим чвертка, синім половина, а от червоним... А мені аж слина котиться. І то, кажіть, за своє. Бичок такий гарний був! Не витерпів я, так розсердився, аж підскочив. То ж бюрократизм! Докажи... Хіба він відмовив, га?.. Не йду, а лечу, ніг не чую втретє. Знову заяву подаю Гякось ніби ненароком ту посудину з олівцями рукавом на підлогу звалив. Кинувся я збирати їх як ошпарений, шукаю червоного... Ось він, -ось... Отим, кажу, отим, Леоніде Михайловичу. А він аж закліпав. Дивиться на мене, червоний, як буряк, сопе, але таки спасибі написав: «Видати». Хапаю я той папір і стрімголов на склад. Йду розмахую і так сам до себе: «Ото сила, о!.. Червоний олівець!..» Подав Володимир ЗАДВОРНИН. (с. Копачівка, Вол енського району, Хмельницької області!. Мал. Л БОЙКА. НАВЧИВ Замість рецензії. Один солдат дуже погано стріляв. А унтер стріляв ще гірше, Г, 4 1 але вирішив навчити солдата: дх, ти ж, недородо, я тобі покажу, як маєш влучати! Вистрілив раз. Не влучив. Оце ти так стріляєш! Вистрілив вдруге. Не влучив. Оце товариш твій…
 Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"