Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1958 №19 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1958 / № 19 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1958 №19 Сторінка 2. Машини бувають різні. Великі й маленькі. Маленькі «Москвичі» і велетенські самоскиди. Бувають машини легкові і вантажні. Але нас вони зараз цікавлять не за цими ознаками. Нас цікавлять характери автомашин. Бувають собі дисципліновані, сумирні автомашини. Вони ретельно дотримуються правого боку вулиці, їдуть тільки на зелене світло, не переганяють своїх колег, де не слід, не розвивають божевільної швидкості; зупиняються, коли треба, на трамвайних зупинках і взагалі поводяться культурно. Добре, коли шоферу дістанеться така машина! А буває! Ой, що буває! Буває, що машині шлея під хвіст потрапляє, і тоді вона наче божеволіє. Норовисті бувають машини. Наче їм у баки не бензин заливають, а сорокаградусну. Для такої машини ніяких дорожніх знаків не існує. Лізе, наче сліпа, на червоне світло, збиває з ніг пішоходів, штовхає інші машини, обдираючи їм борти. Часом їй починають заважати телеграфні стовпи, а буває й так, що обридне машині котитися по гладенькому шосе і несе її нечиста сила по кюветах. Всього буває! Нещасний той шофер, якому така машина дістанеться? Норовиста машина ти їй соб, а вона тобі цабе на зло лізе. Отакий от «Москвич» УЧ 25-55 дістався громадянинові Григорію Матвійовичу Онуфріє-ву. Ох, і набрався Григорій Матвійович горя з своїм УЧ 25-55! Та й регулювальники вуличного руху вже кажуть: Оп’ять той двадцять п’ять п’ятдесят п’ять! Шалена машина! Побачить автоінспектора або регулювальника і по- чинає тікати так, наче у неї шини сверблять. Але втекти не завжди вдається. Тоді виявляється, що від шофера пахне бензином, а від маши- ни горілкою. А може, й навпаки. Але не в тому суть, бо хіба винен ЗЙ Онуфрієв, що в нього «Москвич» такий норовистий? І можна тільки поспівчувати водіям В’ялому Андрію Петровичу (АТК № 2 «Головкиївбуду») і Царенкові Григорію Андрійовичу (АТК № 4), яким доводиться водити такі «калимисті» машини». Андрій Петрович з Григорієм Андрійовичем вже і так і сяк виправдовуються перед автоінспекцією: Та хіба ми що? Ми нічого. Ми ж про той «калим» ні сном, ні духом! Це все наші машини винні. Вони, капосні, вже так призвичаїлися, що тільки-но побачать «калим», так аж тормозами риплять самі зупиняються. Ми газуємо далі, а вони ні з місця. Не хочуть без «калиму» їхати. Колеса у них так влаштовані: немає «калиму» не будуть крутитися, є «калим» будь ласка, на повному газі, хоч на червоне світло. Бачите, різні бувають машини. І культурні бувають, і…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"