Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1958 №02 Сторінка 8

/ Перець /Журнал перець / Рік 1958 / № 02 / Сторінка № 8
Перець 1958 №02 Сторінка 8. Бачив я сьогодні вранці, як Генка Колісник біля дзеркала кучері розчісував Думаю собі: «Розчісуй, голубе, розчісуй, через день-два підметуть твої кучері. Сидіти тобі, голубе сизий, щонайменше п’ятнадцять діб, та ще й штраф сплачувати». Повинен я вам сказати, що у кожного свій смак. Генка, наприклад, завжди на стадіоні пропадає Не розумію, що там цікавого? Здоровенні парубійки поскидали штани і, як хлопчиська, бігають за м’ячем. Ну, чого ото бігати один за другим? Роботи тобі немає? Того, що бігає, я ще так-сяк виправдую. Така, вже професія у чоловіка; а того, що гроші платить, щоб на це все подивитися, відверто кажучи, не розумію. Або кіно Теж нічого цікавого. Мерехтить собі на екрані, люди ходять, машини їздять. Все це можна і на вулиці побачити, жодного карбованця не заплативши. І телевізор ні до чого. Авторитетні люди говорять, що від його світла волосся з голови сиплеться, а в носі росте ще дужче. Мисливці, рибалки, шахісти, на мою думку, просто-таки без царя в голові. Прибиті люди. Вони й слова доброго не варті. Одні лазять по болотах та мочарах, чоботи рвуть, одежу псують, інші ревматизми над водою наживають, треті штани протирають, дерев’яними цяцьками соваючи. Інша справа суди. «Встати, суд іде!». «Слово має захисник». «Громадянине позивач, ваша скарга відхиляється!» Чуєте? Слова, слова які! Тільки в суді можна культурно відпочити. Я це зрозумів ще тоді, як з першою дружиною за будинок судився. Тоді й зрозумів і полюбив юриспруденцію. Інститутів юридичних я, звичайно, не закінчував, але якому завгодно юристові сто очок наперед дам. Практика, практика велике діло! Коли я з другою дружиною розлучався, ох і промову ж утнув! Дві години і сорок п’ять хвилин говорив. Дружина заніміла від подиву, судді тільки очима блимали і розлучили нас, слова не сказавши. Відтоді жодного процесу не пропускаю, в самому передньому ряді сиджу. Для практики пригодиться. Як доводиться судитися, то я вже знаю, як справу повернути, що сказати. Ну, Генка скоро на своїй шкурі це відчує. А які часом справи розглядають, цікаві! Сидиш і забуваєш про все на світі. Сидиш і ніби немає тебе вже, ніби полинув кудись, так захоплюєшся. От, наприклад, судяться двоє. Справа про розлучення. Це найцікавіші справи. «Громадянка Петрова, чому ви наполягаєте на розлученні?» це, значить, суддя питає. Тут уже не зівай, тут жодного слова старайся не пропустити, якщо насолоду хочеш мати. І такого вже наслухаєшся! І про те, як громадянин Петров додому п’яний приходить, і про те, як він дружину чоботом по голові ударив, і про те, як вона на нього гарячим борщем хлюпнула, і про те, що в нього є Дунька в Мелітополі, і про те, що громадянка Петрова тижнями не вмивається, і що в неї таргани в компоті плавають. Куди там твоя «Війна і мир»! Проживи Пушкін сто років, все одно такого не вигадав би. Або хуліганські справи. Тут в основному треба свідків слухати, бо звинувачений дурницю верзе. Воно й зрозуміло, сидіти йому в тюрмі, можна сказати, без інтересу. От і починає викручуватися. А свідки ті молодці, ті цікаві речі розповідають. От хоча б: «Громадянине Кепський, ви запевняєте, що громадянин Жлобовський спочатку розбив шибку, а потім почав розхитувати телеграфний стовп, намагаючись його вирвати з землі?» «Ні, я цього не кажу. Я кажу, що він спочатку розбив кухоль, обливши мене пивом, потім взявся до стовпа, висмикнути його не зміг і зі злості розбив шибку». «І зовсім я шибки не бив! То Ванька», це, значить, звинувачений з місця репліку подає, але суддя робить йому зауваження, і далі все йде як по маслу. О-о! Дуже цікаві є процеси! Про розтратників я не люблю слухати. Виходжу курити в коридор. Нудно і якось неприємно дивитися, коли солідні люди на лаві підсудних сидять. Зате справи про аліменти слухав би день і ніч! Теж дуже багато для практики дає. І як вони зійшлися, і як діти пішли. Вона доводить, що то від нього діти, а він доводить, що взагалі…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"