Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1958 №02 Сторінка 5

Перець 1958 №02 Сторінка 5. іьзмене . чили Ходив і я колись до школи. Надівав батькові чоботи, мати підперізувала якимсь оривком, і я човгав собі. Чоботи великі, нігті великі, волосся велике, розкуйовджене. А проте ніхто мені нічого. Гігієн тоді ще на селі не водилося. Приходив, і зразу починалася перша лекція: «Отче наш...» Становилися і співали. А співали ж ми «отчаянно»: хто куди хотів, той туди й виводив. То батюшка, що правив у нас за лектора й головного вихователя, підходив ближче, брав за вухо й витягував: Іже єси на небесі... При цьому він ставився до вашого вуха так, ніби це був якийсь нікчемний шкураток. Бере, було, баса за вухо й тягне вгору, доки витягне на дишканта. Наприкінці виходив наперед і навчав: Скільки я вам, дурням, казав: коли воздається молитва господу богу, не чухайтесь у пазусі. Ти, сукин син, чого мухи ловив, коли «і не введи нас во іскуше-ніе...»? Стань у куток! Починалася друга лекція. Ага!.. От ти скажи: чим прикривали своє грішне тіло Адам і Єва після іску-шенія дияволом? Мій сусіда по парті Гриць першим підвівся. Вони, каже, прикривалися рядном. йолоп царя небесного! Стань у куток. Скажи їм ти! Це до мене. Я не довго й думав і бухнув: Лопухами? Бо мама казали, що ряден в раю не було. Ослиця валаамська! Ступай і ти у куток! Отак за партами нас меншало й меншало, а в кутку більшало й більшало. На цьому наша «премудра» лекція кінчалася. І добре, що вона кінчилася на віки-вічні. Ол. КОВІНЬКА. м. Полтава. Микита…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"