Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1958 №08 Сторінка 3

Журнал Перець 1958 №08 Сторінка 3. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА ЯК ПАН СОЛОМУ їв... (ЗА НАРОДНИМИ МОТИВАМИ) Жив-був собі один пан. Багатий, але скупий дуже. Поїде, бувало, кудись у гостину, сам у дорозі і їсть, і п’є, а про свого най-мита-візника й не думає. Поїв той добре, а ні не ланова турбота. Тому-то ніхто довго й не засиджувався у візниках у такого скупиндряги. Аж ось знайшовся один парубок. Найнявся він візником з такою умовою, щоб пан на його очах ніколи не їв і не пив. А коли пан цю умову порушить, має йому потрійну платню віддати. Зрадів скупий пан, що знайшов дурня такого. Адже лан і так ніколи на очах у візника не їв і не пив: той до нього завжди спиною сидить!.. Якось-то запросили пана в гості. Поїхали звечора, бо дорога далека, та ще й глухим лісом їхати треба. А наймит навмисне звернув з дороги в густий ліс і почав по ньому блукати. А ніч така, хоч око виколи. Зупинив він коней і каже: Збились ми з дороги, пане... Який же ти в біса візник! розсердився пан. Берешся везти, а дороги не знаєш! Довелося їм заночувати у лісі. Мав з собою наймит жареного гусака. Витяг він харчі, взяв з воза віхоть соломи, присів збоку та й жує. А скупий пан харчів з дому не брав - адже в гості їхав! А їсти хочеться, аж під ложечкою смокче. Глянув пан голодним вовком на візника і питає: А що ти там жуєш?.. Що ж нам жувати, пане... каже візник. Суху солому жую! «Тьху! скривився пан. Мужик, як ота худобина, солому жере, лея крев». Промучився отак пан до ранку.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"