Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1958 №12 Сторінка 4

(Народні усмішки)
Журнал Перець 1958 №12 Сторінка 4 - Народні усмішки. Де чарка там, кажуть, і сварка. Після надцятої чарки Василь Іванович Ра-гоза перестав довіряти людям. Ви знаєте, хто я? поставив він руба питання перед адміністратором готелю. Той щось промимрив у відповідь, не бажаючи заводити розмови з п’яним. Я державний інспектор по якості. Ясно? І помахом руки змів усе, що лежало перед адміністратором. Ні, я бачу, тобі не пойняти. Я, брат, республіканський інспектор, не те, що оці... Він показав рукою на номер, де чекали його приятелі Михайло Ілларіо-нович Пушкар та Ігор Георгійович Іванов. Вони рядові. Вони з Вінниці, з раднар-госпу, а я республіканський. Ясно? І «рядові» і «республіканський» були п’яні, як чопи. Адміністраторові вже набридли. Пішли б відпочивати, порадив він. Відпочивати? Нема дурних! Багато вас тут у Могнлів-Подільському хотіли б нас покласти спати. Не вийде! Не для того ми сюди приїхали. Нам працювати треба. Ми комісія! Старший інженер республіканського управління по якості Василь Іванович Рагоза мах- ОДЕСЬКЕ Біля Києві група дзвіницю. До якийсь панок. ИВО Софіївського селян них собору в розглядає підходить Ой, І висока ж яка! Панок. Хіба це висока! От я бачив дзвіницю, так ото дзвіниця. Другий. Яку? Панок. На до самого неба, з не видно! землі хрест його й Панок. От А дзвони там так чеплені, що, коли, й ну. ну? тобі високо при-приміром, у суботу треба до вечерні дзво- нити, то паламар виходить у п'ятницю рано й долазить до дзвонів тільки в суботу на вечір. Оце так висота! Четвертий. А дзвона з цієї страшенної висоти чуть? нув портфелем. З нього покотилися банки з варенням. Адміністратор кинувся піднімати їх, але Василь Іванович випередив його. Він пос- ковзнувся і ткнувся носом у солодку, липку калюжку, що натекла з розбитої банки. Пізнаєш? бурмотів республіканський інспектор. Це продукція вашого могилів-ського плодоконсервного заводу. Нам, брат, доручено визначити її якість. Ясно?! Не без допомоги мешканців працівникам готелю пощастило спровадити республіканського інспектора до номера. Там на нього чекали його приятелі з Вінницького раднаргоспу. Вип’ємо? запропонував Пушкар працівник управління харчової промисловості. По одній... підтримав його колега Іванов. Щоб дома не журилися, Га? Знову випили по одній. А потім ще по одній. І допилися до того, що почали свинячити в но- Панок. Так, ледь чути. Та й дзвін там немаленький три мільйони пудів. П’я т и й. І дзвін той, і дзвіниця, то пусте діло. Я от позаторік бачив в Одесі краще диво! чив? цікаво! о к он. Що ж ти там ба- Сказати вам? Скажи дуже П’я т и и. Бачив ще кращого брехуна, ніж ти! Усі регочуть, а панок швидко зникає. Чим, сукнею мете, повідає другий. Аршинів три не за собою. Та ти тільки там немає, на тому люка, і солома, а ще й кізяк причепився! А то вже так: коли взяла-замітай чисто. добрих глянь, хвості! он, тяг- чого І пи-бачиш, ся мести, то мері... Серед ночі вони виповзли з номера в коридор, учинили дебош і розбудили всіх мешканців готелю. Ніхто вже тут не спав до ранку. А вранці взяли інспектори в руки портфелі і побрели на плодоконсервний завод…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"