Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №17 Сторінка 5

(Народні усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 17 / Сторінка № 5
Перець 1959 №17 Сторінка 5 - Народні усмішки. Мал. М. ЛИТВИНА (Харків) ЗАЇХАЛИ НА НЕБО... Я мовчу. Допив каву, обтер вуса рукавом свитки, а тоді й кажу: А тепер, панове, я вам скажу, чим різниться хлоп від свині. Всі повитріщали баньки. А тим, кажу, що хлоп їсть сидячи, а свиня стоячи. Хам! Свиня! Хлоп! засичали довкола. А Мунда стояв перефарбову- вався з одного кольору в Інший, мов віскряк проти сонця. І раптом бац мене по лиці. Так 'му, так! шипіло вель- їхали з Криму на одному возі Дмитро з Іваном. Повен віз солі везли. Вечоріло. їхали повагом, не поспішаючи, і, заколисані повільною їздою, задрімали. А сонечко котилося-котилося на захід та й геть заховалось за обрієм. Настала тепла серпнева ніч. Висипали на небі зіроньки, зійшов повновидий місяць і залив усе навкруги м'яким сріблястим сяйвом. Чумаки поснули вже, а волики йдуть собі та й ідуть. Трапилася їм по дорозі річечка широка, але не глибока, а через річечку місток. Вузенький, лише один віз проїде. Воли зійшли на міст та й стали. можне. - Ну, гадаю собі, почекай... Дістав я з-під стола мішок. Закидаю буцімто на плечі і бац пана по пиці. Він, бідолаха, поточився через стіл і впав, мов теля через перелаз. Я за двері, а панство за мною. Ледве втік. Віддихую. Помацав мішок. Ой, Марино, Марино! Що ж ти мені скажеш? Купив два полив'яні горшки одне череп’я лишилося... Повідомив І. Г. КОЧАН з м. Ковеля, Волинської області. Прокинувся Дмитро, схопився, лупнув очима і нічого спросоння не розбере: на небі зірки світяться, місяць усміхається; глянув униз бож-же мій! НЕ ВТЕРПІЛА Унизу теж такі самі зірки, місяць, ще й жаби кумкають. ро товариша штовх під бік: Іване! Іване! А вставай ли- шень, подивися, де ми! Прокинувся Іван, глянув шенько моє! ли- Та їй-бо, небо заїхали! митре, це ж ми на Повідомив В. О. РЕВЕНКО. с. Ново-Лазарівка, Казанків-ського району, Миколаївської області. ЯК ДІД ГРИНЬКО ПАНОВІ віддячив Посварилися дід з бабою і наво-рохобились одно до одного не балакати. Але ж се ненадовго заклали: не стало у баби терпіння сидіти, напиндоривши губи. От вона й питає старого: Старий, чи то ти учора чхнув? Та що? понуро озивається той, поглядаючи спідлоба. То здоров будь! ласкаво од-мовляє баба. Та спасибі! Тоді баба: Ха-ха-ха! А дід не втерпів, та й собі за нею: Ха-ха-ха-ха! Так-от і помирились. ГЛИБОКЕ ПОЛЕ Купив давно колись сусід у сусіда кавалок поля, але дорого заплатив за нього. А як вийшли на…
 Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"