ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №05 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 05 / Сторінка № 7

Перець 1959 №05 Сторінка 7. ШОЛОМ АЛЕЙХЕМ До сторіччя з дня народження ілюстрації л. каплана Відколи я почав усе розуміти, не пам’ятаю, щоб я був у такій пошані, як тепер. Чого це мені така шана? Мій тато, кантор Пейся, ви ж знаєте, помер у перший день п’ятидесятниці, і я лишився сиротою. З першого дня після свята ми почали читати кадеш*, я і мій брат Еля. Це він таки і навчив мене читати кадеш. Мій брат Еля відданий брат, але поганий вчитель. Він гнівається, він б’ється! Він розгорнув молитовник, сів зі мною і почав мене навчати кадеш. Хоче, щоб я його знав напам’ять. Він повторює зі мною ще раз і ще раз, з початку до кінця, і наказує мені, щоб я тепер читав сам. Я читаю, але не виходить. До слова «збудеться» ще так-сяк, але коли доходить до цього слова, я зачеплююсь. Еля дає мені ліктем у бік і каже, що я думками, певно, десь надворі (немовби прочитав мої думки), або десь коло телятка (неначе був присутній при цьому)... Він не лінується і повторює зі мною ще раз. Я насилу дійшов до середини, а далі ні на крок! Він бере мене за вухо І каже, що коли б тато воскрес і побачив, якого він має сина!.. Мені не довелося б читати кадеш... Так кажу я своєму братові Елі і дістаю від нього лункого ляпаса лівою рукою у праву щоку. Почувши це, мама гримає на нього і забороняє мене бити, бо я сирота. Господь з тобою! Що ти робиш? Кого ти б’єш? Ти забув, мабуть, що дитина сирота?! Сплю я тепер з мамою на татовому ліжку єдина мебля в хаті. Ковдру вона мало не всю віддає мені. Укрийся, каже вона до мене, і спи, моя дорога сирітко! їсти нема чого... Я вкриваюсь, але не засинаю. Повторюю кадеш напам’ять. До школи я не йду, не вчусь, не молюсь, не співаю в синагозі. Вільний від усього. Мені добре я сирота! 2. Поздоровте мене, мазелтов **! Я вже знаю весь кадеш напам’ять. У синагозі стаю на лавку, відтарабанюю кадеш, аж лящить! Голос я теж маю, у спадщину від мого тата, справжнє сопрано. Всі хлопчаки вишиковуються навколо мене і заздрять мені. Жінки плачуть. Хазяїни дарують мені по копійці. Синок йосі-багатія, косоокий Генах (він страшенний заздрісник!), коли доходить до кадеша, показує мені язика він просто вмирає, так хоче він, щоб я засміявся. Йому на злість я не сміятимусь. Помічає все це синагогальний служка Арн, бере його за вухо і відводить до дверей. Так йому й треба! Через те, що я читаю кадеш уранці і ввечері, я вже більш не йду до кантора Герш-Бера і не няньчуся з його Добцею. Я вільний. Цілий день я на річці або ловлю рибу, або купаюсь. Ловити рибу я навчився сам. Коли хочете, я можу вас теж навчити. Скидаєш сорочку, зав'язуєш вузлом рукав і йдеш поволі по шию у воді. Треба йти отак довго-довго. Коли почуваєш, що сорочка важка, це означає, що вона повна. Виходиш тоді мерщій і витрушуєш всю траву й усе багно і добре придивляєшся. У траві частенько лежать, заплутавшись, маленькі жабенята киньте їх назад у воду, шкода їх це живі істоти. У багні можете часом знайти п’явку. А це гроші, за десяток п’явок можете дістати три шеляги, півтори копійки, це гроші... Риби не шукайте. Колись була і риба, тепер нема. Я не ганяюсь за рибою. Я радий, коли є хоча б п’явки. Не завжди є й п’явки. Цього літа * Кадеш поминальна молитва. ** Мазелтов поздоровте. не було жодної! Звідки довідався мій брат Еля, що я ловлю рибу, не знаю. Він мені мало не відірвав вухо за рибальство. Щастя, що наша сусідка, опасиста Песя, побачила. Рідна мама не може так заступатися за свою дитину. Отак б’ють сироту?.. Мій брат Еля засоромився і відпустив моє вухо. Всі заступаються за мене. Мені добре я сирота. 3. Наша сусідка, опасиста Песя, як кліщ, причепилася до моєї мами, щоб я тимчасом був у неї, себто у Песі. Що вам заважає? доводила вона. У мене йдуть до столу дванадцятеро, буде він тринадцятий. Вона насилу переконала маму. Але тут уперся мій брат Еля. Хто доглядатиме, щоб він читав кадеш? Я доглядатиму, щоб він ходив читати кадеш. Ну, вже? Більше нічого не маєте проти? Песя не багачка. її чоловік палітурник і зветься Мойша. Він уславився як найкращий ремісник. Але цього ще недосить. Треба ще мати і щастя. Так каже Песя моїй мамі. Моя мама притакує їй. Вона каже, що до нещастя теж треба мати щастя. На доказ вона наводить приклад зі мною.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"