ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №14 Сторінка 7

(Казки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 14 / Сторінка № 7

Перець 1959 №14 Сторінка 7 - Казки. м. я ч І поет на будову нову, Приїхав Де гамірно, димно і жарко. Здалися поетові сном наяву Сліпучі вогні газозварки. Не думав, що зможе подібне знайти, Коли виїжджав ізцтолиці. Здалося: не і кри летять з висоти, А пух чарівної жар-птиці. Три дні він «Баладу? про іскри» рисав. (Писати ж балади не жарти!) Але автогенний поету сказав: Про іскри писати не варто! Для і ас оте сяйво Г Н а образи вас надихає Мері ж на іскрийІО(йв тися жаль Ме ал у них марно згоряє; д ' в 4 Ш м блискуча деталь, Лї:: Ж Ж. ....Лмортов Переклад' з й с ь к ої. - Горлівка ШРАМ НА ЖИВОТІ ПАРОДІЯ А потім прийшов професор. На груди перстом вказав І щось у нутрі моєму Суворо критикував. Він твердив, що лиш негайна Резекція дасть ефект, Бо виявив органічний В моєму нутрі дефект... (Сава ГОЛОВАНІВСЬКИЙ. «Операція». Збірник «День поезії за 1958 рік»). Професор прийшов до столу, На котрому я лежав, Умить на персти він плюнув Й загнав у живіт ножа. За хвильку нутро розкраяв, Печінку рукою взяв, Дванадцятипалу кишку Суворо критикував. Мою селезінку лаяв, На нирку він нарікав І довго чогось професор моєму нутрі шукав. потім взяв нитку й голку миттю зашив живіт, Поглянув на мене скоса І мовив: «Готов! Привіт!» Загоївсь живіт у мене, Та досі ще шрам ношу, Ще й вірші цьому подібні, Як бачите, я пишу. Юрій в КРУГЛЯК. м**л* вйИ « за*5 реи 1 тлиСІ" . исп» * И ааи ' еД 6УА*’ ис5Ч? і иал вїр ' Хом (ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА) лісовій галявині жив їжак і було в ньо- На го три сини та дві дочки. Всі діти як діти, а з найменшого, материного пестунчика, таке ледащо виросло, що світ не бачив. Будь-якої роботи цурався. Не хотів собі нірку вирити, коли надходила пора готуватися до зимової сплячки, лінувався навіть їжі для себе роздобути. Лежить лобуряка проти сонечка і жде, поки інші спіймають жабеня або ящірку, тоді вже ласує чужою здобиччю, аж за вухами лящить. Каже, було: «Вас багато, а я один; нічого не станеться, як і про мене погріє та прозвав співом и дбаєте». І знову проти сонечка боки тільки носом посвистує. За це батько і його Свистуном. Знічев’я зацікавився Їжак-Свистун пташок, і збрело йому в голову пристати й самому до хору лісових дзвіночків. Почав він пробувати свій голос, мало не луснув з натуги, висвистуючи на всі лади, та скоро переконався, що співака з нього не вийде. Однак зрадлива музика (о, незборима сила мистецтва!) вже так міцно вхопила його за серце що він більше й не припускав, щоб колись повернутися до тих прозаїчних земних турбот, якими жили його непросвіщенні батьки. Не маючи хисту до співання, тепер він тішився хоча б тим, що вивчав теорію цієї справи, знайомився з різними вокальними школами, читав газетку «Цвірінь-Цвірінь», яку видавав Горобець, і, доволі напхавшись тією премудрістю, раптом подумав: співака з мене не вийшло, то чому не спробувати писати рецензії на концерти інших? Так, так, це ж бо куди простіше й легше, аніж надривати голос. Чудово! Він уже знав, що корифеєм у музикальному світі вважається Соловей, проте сам ще ніколи не бачив того майстра, не чув його виконання, і звернувся до батька: Тату, хто з них Соловей? показав на пташок у лісі. Мені конче треба його послухати. Батько тільки здивовано здвигнув плечима і, щоб відчепитися від сина-дурисвіта, кивнув угору: Бачиш? Ото…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"