Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №11 Сторінка 5

Журнал Перець 1959 №11 Сторінка 5. «е 8 38 38 помаленьку звикли, у нас чим і похва-й не всі вони куме- нас така екскурсія. 38 38 Як прийшла ота чутка, втратила душевний спокій вся наша ферма. А найдужче забідкалась старша доярка тітка Секлета Мало мо роки з корівками, так на тобі практиканта приймай! Ніт, щоб дати змогу тихо та мирно працювати. Куди там! Як не рік, щось нове. То ба-ланса кормів складай, то раціона для кожної корови виведи, то запарюй, то грибкуй. Не ферма, а кафе-закусочна. Хоч шеф-повара з міста виписуй. Правда, воно все на краще вийшло. Як-не-як, а вже до чотирьох тисяч кілограмчиків добираємось на корівку. Клопоти ще ото були, як почали їздити туристи закордоннії. Все більше в окулярах, та ще в чорних. І очей не видко. Хіба взнаєш, що у нього на серці. Але Нічого гріха таїти, є вже литись і що показати. Та кають у нашій справі. Минулого літа була у На великому автобусі прямо до ферми під’їхала. А тут якраз дід Соловей бугая на прогулянку вивів. Бугай же у нас на всю округу. Зареве шибки дрижать. Чистий тобі архангел Гавриїл. Так його й прозвали: «Гаврило». Обступили туристи нашого «Гаврила», фотоапаратами клацають, а один і бовкнув: «О, какой український коров. Колосаль! Екзо-тік!» Хто був з людей, стоять собі, помовкують. Одна тітка Секлета не втрималась роз’яснила: «Та що це ви, звиняйте, мелете. Яка ж це корова, коли воно бугай». А той пристав: «Скажіть тогда пожалуйст, какой прінціпіальний разніц помежду бугай і коров?» Це вже ви у діда Соловейка спитайте, відказала тітка Секлета. Він у цім ділі краще розбирається. Що й казати, бідова у нас тітка Секлета. Ще не було такого, щоб спасувала. А як зачула тітка Секлета, що має приїхати на ферму практикант, та ще з області, з інституту, та на цілих три місяці... Вірите, ла спадати. Потім трохи відлягло. Зібрала та й каже: Хай уже приїздить той Може, що й не так у нас, як по вибачає. Як уміємо, так і робимо. Надибає якусь фальш, виправимо. А дівчата, їм що? Звісне діло, крутихвістки. Ой, тітонько, цокотять, це ж студент, мабуть, приїде. Може, ще й красивий. Разом з нами корів доїтиме. Ха-ха-ха! Заходилися дівчата красоту на фермі наводити. Кругом почистили, попідмітали, доріжки жовтим пісочком повсипали. Над кормушками гасла та плакати поприбивали. А біля бугая Гаврила рекламу почепили: «Пийте пиво з раками». Нарешті, дочекались. Привіз колгоспний шофер Стьопка. На тритонці, прямо на подвір’я до тітки Секлети доставив. І відразу не підфортунило фермі, бо привіз Стьопка не практиканта, а практикантку. Та ще й яку, щоб ви тільки побачили. Вискочила тітка Секлета з хати у празни-ковій, розшитій півниками сорочці, у рясному намисті, в шовковій барвистій хустині. Підбігла до грузовика, дверці хутенько відчинила, чемоданчика вихопила, руку подала, та ще й примовляє: Вилазьте, вилазьте, дорогий наш прак-тикантику, не сумлівайтесь, будьте, як дома! А практикант той сидить і ні з місця. Пиріжка мурижить: «Зачекайте, каже, трішки, ось проковтну, тоді й вилізу. Щось мені млосно стало, певне, закачало». Доїла пиріжечка, розкрила щось не то торбу, не то невелику шаньку, вийняла люс 38 з лиця поча- своїх дівчат практикант. науці, то хай 38 38 З» терко, губи наквецяла, а тоді вже зводила й вилізти. І не те, щоб там: «драстуйте» чи «давайте познайомимось», а крутиться на одній нозі, обсмикується, обтріпується, як каченя у ночвах, буклі підбиває та на Стьопку все очицями пострілює. Дивиться тітка Секлета і не второпає, що воно за мана. Чи людина, чи жар-птиця яка. Ніжки, як дві швайки. Шийка, як шило. На лобі гривка, ніби у лошички. Волосся на голові чортополошиться. І... в штаненятах. Вузесеньких, тонесеньких. Всяка там деталь так і проступається. 1 не хлопець, і не дівчина. Чорті-що. Вже й хлопчаків біля воріт назбиралося, хто сміливіший на тин видерся. Дискусію розвели: Хлопці, глянь, до тітки Секлети загра-нична кореспондентка знов приїхала. Тю, дурний, то артистка з Києва. Я її в кіні вже бачив. Один Петько вгадав, найменшенький: Не дуліть. Це з міста, стилягою зветься. У зулналі «Пелець» пло таких часто калика-тули лозлисовують. Цикнула на них тітка Секлета; Ану, геть звідціль. Розцвірінькались, як горобці на коноплях. Що це вам цирк? Взяла практикантку за ручку й потягла до хати. А вона ж упирається, туфельками подвір’я риє: «Не хочу я до хати. Мені тут дуже подобається». Що ж це вам так сподобалось у нас? Все сподобалось, а найбільше ви, тітонько. Ви така симпатяга, ну прямо... екзотика. Тітка як гримне спересердя: Яка я тобі кзотика? Ану швендяй до хати. Я тобі покажу кзотику!.. На практикантку аж переляк напав. В один дух в хаті опинилась. На лаву впала. Рюмсати почала. Лежить, плечима тіпає, ногами дригає, репетує, як порося в мішку; Ой, матусенько, ой, папунчику, пропала ж я, пропала... Набрала тітка Секлета кухоль води. На, каже, напийся, воно й пройде. Та встань, умийся з дороги, коси позаплітай, хустину надягни, бо за годину і на ферму підемо. Та скажи хоч, як тебе звати.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"