ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №06 Сторінка 5

(Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 06 / Сторінка № 5

Перець 1959 №06 Сторінка 5 - Народні усмішки. КОГО ЛЮБЛЮ ТОМУ ДАРУ 1 МОЛОДЕЦЬ ПРОТИ ОВЕЦЬ НІ БЕ, НІ МЕ » г * І до А ' ’ 7 5 ІІІІ л йк І) і О; №. У чудесних суцільнометалевих сучасних вагонах побачити блощицю так само важко, як зустріти жирафу у лісосмузі. І разом з тим вакантне місце блощиць на залізничному транспорті, на жаль, вільним не лишилося. Його зайняли гендлярі «художніми» листівками, в переважній більшості «німі» і «припадошні». Ходять вони вільно по вагонах і пропонують пасажирам свій товар. Товар має і ліричне, і релігійне, і гумористичне забарвлення. Солоденькі «кавалери» і «баришні», розфарбовані всіма кольорами райдуги (перевага ядучо-рожевому кольорові), родинний портрет кретинів, які чомусь називаються «Вера», «Надежда», «Любовь», голубки, серця, що дуже нагадують собою ріпку та інший мотлох. Не забуто й про гумор. Гладкі дами і добродії невідомої національності намагаються розсмішити глядача, виставляючи ті місця, по яких певне мало били в дитинстві авторів і продавців цієї пошлятини. Печать ідіотизму і цілковитої відсутності смаку ядучо-рожевим полум’ям горить на кожній листівці, проте торгівля йде жваво. Нам пощастило викликати на відверту розмову одного «німого». - Не подобається? хрипким від перепою голосом буркнув «німий». А ви купіть кращу! Може, з поїзда хочете надіслати листівку своїм близьким? Тільки з моєю допомогою! Чому ніхто не заважає продавати пошлятину? Напишіть листівочку до Міністерства культури, запитайте... Ось цю, раджу вам: «Кого люблю тому дару». Купуйте, купуйте, кращої все одно не знайдете... Чому не носять по вагонах справжніх художніх листівок? Теж у Міністерства культури питайте, і в «Союздруці». Вони про це краще знають. Можете їм оцю листівочку надіслати: «Надеюсь, веру, жду». Не хочете? Справа ваша. Тільки попереджаю, що кращої продукції, як у мене, ви ніде не купите. «Німий» зібрав свою «продукцію» і впевнено рушив до другого вагона. Відчувалося, що ця людина не має жодної уяви про конкуренцію. перевага І. ' 1 зі ви як у мене, ніде Я Руки сверблять... Ех, і дам же зараз комусь прикурить і V РЄГЄС ІІ 1. регес иа. Шй О РОЗМОВА МІЖ СУСІДКАМИ ЗАСПОКОЇЛА А ви, кумо, чому не поставите опудала? Та навіщо? Я і так сама весь день на городі. НА СПОВІДІ і Сповідається в церкві злодій, украв, мовляв, сто снопів пшениці. рав, мовляв, А як ти вкрав? питає піп. Відразу, чи як? Та ні. За чотири рази по двадцять снопів. Так це ж разом є вісімдесят снопів, а не сто. Та так, прошу отця, але я хочу ще сьогодні взяти двадцять снопів. Повідомив Б. П. КОРВАЧ, Вулицею села везли покійника. Слідом за машиною йшло кільканадцять жінок і на все село голосили. От як родичі за покійником побиваються, сказала старенька бабуся, дивлячись услід процесії. А як я помру, то за мною, мабуть, ніхто і не скривиться. Ой, бабусю, коїла її маленька внучка. побиваються, сказала старенька А як я помру, то за мною, мабуть, мите, як я буду плакати вмирайте, поба- заспо- Повідомив А. КОНИК. с. Корості ВЦІ, Вінницької району. Жмеринського області. с. Білокриниця, Підгаєцького району. Тернопільської обл. ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО БАЗІК І БРЕХУНІВ ЧИМ ПОБИЛИ? Питається стражник селянина: Ей, друг, почему ти весь крові? Побілі тєбя? Ага, відповідає той. А какім образом тєбя білі? тівнею від воза, відповідає селянин. Повідомив Д. К. ГЕРАСИМЧУК. в Та не образом, а якоюсь чор- Це таємниця. Зна лиш свекруха, та зовиця, та я, та ти, та дядько Мартин. Що вуглик, що брехун, що базіка: тільки й вміють очорнити чоловіка. Брехня гірше пня: так об неї спіткнешся, що й не встанеш. Мал. К. ЗАРУБИ ее І до-до-дозвольте прикурити ХАЗЯЙСЬКИЙ син СВОЄ Кажуть: Дурний, як баран... Або: Як баран в аптеці... А до чого баранові аптека? Досить того, щоб він бараняче діло знав. Приміром, ясно, що не барани винні у тому, що у колгоспі імені Кірова, Колимського району, Одеської області, у даний момент живе і здрав-ствує та харчі переводить бараняча ферма, яка складається з цілої сотні баранів. Торік колгоспники підгодували баранчиків, хотіли на м’ясо здати, а їм з району: Ви що робите? Не дозво лимо! У нас і так поголів’я до плану не доходить Голові г . догани не вліпили. Лишилися барани в колгоспі, їдять, як за себе кидають, а користь із них яка? Якби це були вівцематки, то згодом ягнятками відплати- харчі ферма, з» баранчиків, артілі за це ледве я як ягнятками ли б. А що ти візьмеш із сотні «вівцебатьків»? Ні, винні в такому господарюванні, звичайно, не барани. А в Бородяиському районі (на Київщині) в селі Небрат з вівцями ще мудріша пригода приключилася. Кругом того села, куди не кинь оком луки та сіножаті, діброви буйні та поля родючі, а проте для худоби кормів не зуміли припасти небратські дбайливці. Чого нам голодувати отут? подумали взимку колгоспні вівці. Он у сусідньому колгоспі рай для…

Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"