Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №06 Сторінка 3

Перець 1959 №06 Сторінка 3. Привіт від Крюкова! Від якого Крюкова? Від Федора Григоровича? А де він сидить? Хто сидить? Та Крюков же! Це ж про нього в № 15 «Перця»... «Здоровенькі були!».,. Пригадуєте? Ще й фото будинку було вміщено, який Крю- ков за державні грошенята для власної персони на території дитячого садка змурував. Не будинок палац! На два поверхи, з ванною кімнатою і балконом у сад, з якого весь Могилів-Подільський, як на долоні, видно. Та він же, Крюков той, над усіма шахраями шахрай. Про нього вся Вінниччина в один голос кричить, що він і не ступне, як не хапне! Ще в 1951 році, будучи директором Могилів-Подільського лісгоспу, сплавив наліво 616 кубометрів будівельного лісу та 355 складометрів дров. За своє шахраювання тоді легким переляком відбувся. Відсапався, та й знову за шахрайство. Не минуло й року, зайнявся пройдисвіт окозамилюванням. Разом із своїм поплічником головбухом Виджгою зменшив суму фактичних прибутків підпорядкованого йому лісгоспу на кругленьку суму на 83 тисячі карбованців. І знову майже сухим із води вискочив. Не довго й просушувався. У 1953 році наказав завезти до себе на квартиру з Могилів-Подільського змішторгу облюбовані ним меблі буфет, столи, шафу, диван... А грошики за все те з каси лісгоспу заплатив. А в 1956 році злодій вирубав і привласнив у Шаргородському лісгоспі 33 кубометри кращого соснового лісу... 1 знову Федору Григоровичу як з гусака вода. Після перчанського «поздоровлення» першою відгукнулася партійна організація Могилів-Подільського лісгоспу. Відібрали у шахрая партійний квиток. Зацікавилася (нарешті-таки!) бурхливою діяльністю Крюкова і Вінницька обласна про куратура. Справу шахрая було передано на розгляд в народний суд Чернівецького району, де суддею Лавриненко Євдокія Аверківна. Отут і трапилася дивина, від якої всі він-ниччани тільки ахнули: є в Крюкова десь впливова рука, вона його і підтримує і захищає. Не думаємо, що рука та належить братові Федора Григоровича, бо не така вже й велика птиця Іван Григорович Крюков всього-на-всього директор гастроному № 6 у м. Києві... Однак, без нього не обійшлося. Ще коли велося слідство, Іван Григорович навчав брата: «Федя, писав він у листі з Києва, датованому 28 березня 1958 року, тьі должен смотреть не в хвост, а в нос, т. е. вперед!» Тут же поквапливо даються поради шахраєві: «Не подумай нести расходьі в адрес начальника КРУ... Если бьі он бьіл человек, он мог бьі многое не вписать в акт...» Он воно що! Не догодив шахраям начальник контрольно-ревізійного управління, зірвав машкару з негідника. Ні шеляга йому! Далекоглядний директор передбачливо скеровує свого братіка порадитися з «битьіми людьми», не дивитися «наивно на вещи» і, якщо справа дійде до бюро обкому партії, то: «бери упор, что бухгалтер не пред'ьявлял тебе счет, сваливай на инвалидность и т. д и оканчивай просьбой оставить в партии»... Та не тільки духовно підтримував Іван Григорович свого «небитого» брата. Він не зупинявся і перед матеріальними витратами. Коли притиснутий до стіни шахрай мусив давати пояснення, звідки нагріб грубі тисячі на будівництво двоповерхового будинку, Іван Григорович терміново пересилає з Києва на рахунок брата-злодія 20 тисяч карбованців. І хоч на цей час будинок уже стояв, як лялечка, спритному махінаторові вдалося переконати представників правосуддя, що саме за ці тисячі він і звів отой будинок. Не обмежився Іван Григорович і цим. Власною персоною прилетів він з столиці України в Чернівці на суд Прилетів, очевидно, не без дарів. Зайшлий адвокат, спеціально найнятий ним, щоб захищати брата, так уже ловко звивався на суді, так старанно пускав пилюгу у вічі, доводячи, що чорне є біле, що судді тільки очима кліпали. Жодного навмисного злочину в діях підсудного вони не побачили, а лише: «Використання службового положення в корисливих цілях». Скорий, та неправий суд виніс хапузі вирок: «Позбавити волі строком на три роки з застосуванням закону про амністію від 1957 року». Так і був звільнений злодюга з-під варти, не встиг навіть…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"