Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №09 Сторінка 3

(Театр Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1959 / № 09 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1959 №09 Сторінка 3 - Театр Перця. ГРИГОР’ЄВА Мал РАЦПРОПОЗИЦІЯ Як урятувати рибу від смерті, а директорів підприємств од турбот про будівництво водоочисних споруд. 'Г . І н ні Я ." И Ь’.' ж: реіес на. регес на. ДІЙОВІ ОСОБИ Я й.«її-.1ЗЙИІ? Донат Дормидонтович Щука директор рибної науково-дослідної станції. Кирило Микитович Підсак штатна одиниця. Ноночка секретар-друкарка. Мужчина у мисливських чоботях Пастушенко представник міністерства. Комфортабельний кабінет Щуки. Стіл, як залізнична платформа, телефон, папери в папках І папери без папок, чорнильний прибор завбільшки з контейнер. Гора якихось таблиць та діаграм. За столом сидить Щука, збоку розмістився Підсак. Входить Ноночка. НОНОЧКА. Там, Донате Дормидонтовичу, до вас якийсь тип у чоботях добивається. ЩУКА. Чого йому треба? НОНОЧКА. Не знаю. Каже, що йому треба бачити товариша Щуку. ЩУКА. Мало що кому треба. Мені, може, теж треба когось бачити. Той факт, що він у чоботях, ще не дає йому права відбирати час у директора солідної науково-дослідної установи. Скажіть йому, що він не в мене час відбере, а в науки нашої передової. Хай зажде. (Ноночка кивнула головою І вийшла). ПІДСАК. От І працюй в таких умовах. Кожний може тобі прямо так-таки до директора, ніби тут не директор, а який-небудь кербуд. ЩУКА. І не кажіть! (Махнув безнадійно рукою, з виглядом смертельно стомленої людини). А там в центрі думають, що в нас синекура тут. Думають, що легко працювати в наших умовах. Тут одних директив стільки попідписуєш за день, що під вечір рука наче паралізована. (Піднімає над столом пуд паперів). ПІДСАК. Так-от, Донате Дормидонтовичу, згідно з вашими вказівками, я розробив той проекти к. ЩУКА (пожвавішав). Ану, ану давайте. ПІДСАК (дістає з папки кілька аркушів). Ось тут проект доповідної записки у центр. Штати, штати, Донате Дормидонтовичу, треба розширяти, бо зашиємось. Воно й солідності більше, і працювати легше буде. Ось тут я й виклав основні думки з цього приводу. ЩУКА (переглядає папери). Так, так. Це ви правильно, Кириле Микитовичу, це ви правильно все підмітили. Тільки тут треба так справу повернути, щоб ми самі ті штати укомплектовували, а центр тільки затвердив. Бо знову може халепа трапитись. ПІДСАК. Яка халепа? ЩУКА. А така. Пам’ятаєте, як років з п’ять тому надіслали нам з столиці того іхтіолога... ПІДСАК. А-а-а! Та то ж не іхтіолог, а іхтіозавр якийсь був, слово честі. Все не так йому було. Заважав людям працювати, бігав у райком скаржитись, що нібито ми в чорнильних озерах рибу вчимось розводити. Жахлива людина. Бувало ніколи його в кабінеті не знайдеш, вічно на ставку пропадав та з якимись пробі-рочками вовтузився. А зведення ніколи не подавав у строк. Чекайте, чекайте, як же ж його прізвище було? На «п» чи на «ч». Словом, щось з отарою зв’язане... Чабаненко? Ні, не Чабаненко. Пастух? НІ, не Пастух. ЩУКА. Пастушенко, здається. ПІДСАК. От-от, Пастушенко. Ледве ми його тоді спекались. ЩУКА. Так-от я й боюсь, щоб нам знову якогось Пастушенка не накинули. Бо з тими ентузіастами мороки не обберешся. Вони не розуміють, що наука це наука, а який-небудь дід Карно з вудкою це-таки дід Карпо І не більше. Вони хочуть, щоб ми кожну рибку висиджували, як квочка курчат. Вони не розуміють, що ми Іхтіологічна науково-дослідна станція, майже інститут, а не який-небудь Інкубатор... (Входить Ноночка). НОНОЧКА. Той тип знову наполягає... ЩУКА. Який тип? НОНОЧКА. Той, у мисливських чоботях. ЩУКА. Чого ж він хоче, кінець кінцем? НОНОЧКА. Він каже, що він ваш знайомий... ЩУКА. У мене немає знайомих у мисливських чоботях. Хай зажде. солідної науково-дослідної установи. (Ноночка знизала плечима і вийшла). Я ПІДСАК. От нахаба. Такий, як той Пастушен-ко був. ЩУКА (перечитав папірці), правильно, Кириле Микитовичу. Я тут деякі корективи і віддамо Ноночці, хай ДРУнує, та й з богом. У мене така думка десь завтра-післязавтра повинен приїхати ставник з міністерства, подивитися на роботи нашої. От йому й віддамо у власні щоб наша доповідна десь там в паперах хрясла... ПІДСАК. Кажете, роботу буде перевіряти? Не подобаються мені оці перевірки. ЩУКА, а мені, думаєте, подобаються? Проте, думаю, лицем в грязюку не вдаримо. Є в нас, що показати. Ось дивіться (розгортає перед Підсаком таблиці, діаграми, рисунки риб). Короп-чики, карасики І всякий такий інший судак. Краса яка. Хіба ми даремно хліб їмо? Дивіться, ось цей окунь, наче живий... ПІДСАК. В тім-то й річ, що наче живий, але не живий. ЩУКА. А це вже деталі. Живий, не живий. Живий плюсне хвостом та й попливе собі, а на цього подивишся й відразу ж побачиш, що ми працюємо. Або оцей карасик, теж наче живий, так І жди, що хвостиком плюсне. ПІДСАК. Плюсне. Чує моє серце, що ми можем плюснути, коли той представник захоче живого карасика побачити. ЩУКА. Ну, ви, Кириле Микитовичу, запеклий песиміст. Ви наче перший рік під моїм керівництвом працюєте. Скільки комісій не було, і ми з вами завжди робили так, щоб вони бачили тільки те, що ми хотіли показати. ПІДСАК. Але... ЩУКА. Ніяких «але»! Ви скочуєтесь на позицію діда Карпа, того, що з вудочкою ходить. Бач, рибу їм покажи. Що це вам племінний бугай, чи ангорський кріль, що його обов’язково показувати треба? Рибу як покажеш? Риба вона в основному у воді плаває. Риба плюснула хвостом І попливла до другого берега. їй плювать, хто там на неї дивитися хоче. Плюсь І бувайте здорові. Так і пояснимо товаришеві. ПІДСАК. А все-таки... ЩУКА. Я все передбачив. Гадаєте, даремно машину ганяли…
 Театр Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"