Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №09 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1959 / № 09 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1959 №09 Сторінка 2. 19 5 9 ТРАВЕНЬ Мал. Л. КАПЛАНА '7 ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ їхній чорний день. НЕ ЯК У КАЗЦІ** «По щучому велінню, по моєму хотінню», промовляв герой популярної казки. І в ту ж мить перед ним з’являлося все, що він хотів. Спробував би цей герой у такий спосіб у Миколаєві викликати до себе на квартиру електромонтера! Дарма! Ніякі чари йому не допомогли б. Сидів би, сердега, в темряві. А насидівшись, пішов би до товариша Печененка, голови місцевої промартілі «Металопобутремонт». А голова зустрів би його посмішечкою: Полагодити дочку захотіли? Не вийде, не вийде, шановний. Це вам не в казці. Тут розетки потрібні, підрозетни-ки, ролики, патрони, а облпром-постач не дає їх. Ясно? До того ж, копійчаний це ремонт. Зиску ніякого. От електромотора, будь ласка. Електромотора полагодимо. Навіщо мені мотор. Я хочу дома проводку налагодити! Мало, що ви хочете. Коли отак усі хотітимуть, то й на Спасько-му спускові майстерню по ремонту примусів і керогазів доведеться відкривати, і на околицях нові майстерні будувати, і бригади електромонтерів мати. Не вийде! Це в Миколаєві. А в Первомайську чи у Вознесенську ні «по щучому велінню», ні по «власному хотінню» не можна ні взуття пофарбувати, ні одежу почистити. ОСТАПУХА ОБРАЗИВСЯ У неділю на Миколаївському ринку спостерігається велике пожвавлення. Мальовничим півколом розташувалися «холодні шевці». Дехто з них уже веселенький і намагається забити цвях головкою. 81 промартілі електропрово- ЗІЇси О ВОНО з І2ТИ Ви ж напевне знаєте оце коротеньке оповідання. Сюжет простенький. Прослухайте. Сидить чоловік у хаті і плете з лози ясла для корови. Плів, плів і виплів. Заходить сусіда і питає: Ясла? Ясла. Для корови? Для корови. Еге-ге, куме! Так то воно так, та з хати як? Як же ви оці ясла та через двері просунете? Довелося нову мороку на себе брати. Довелося ясла розплітати... Отакий сюжет і нашого нового оповідання буде. Громадянин Деменко Василь Устинович, що живе у Києві, по вулиці Воровського, 8, квартира 4, такого-то місяця, такого-то року одружився. Дружину звати й іменувати Ганна Гнатівна Горлач. Жили вони собі та й жили. Згодом воно ж і таке на світі буває Ганна Гнатівна, як ото кажуть, брикнула правою ніжкою. Не хочу з тобою, супостате, жити! Біжу в загс! Не біжи, Ганнусю! Побіжу, трясця тобі. Трясця й твоїй матері! Побігла. У загсі сказали: Громадяночко! За розторгнення шлюбу внесіть у касу отакі і отакі карбованчики. Унесу! Скільки треба, стільки й внесу. мені й пересолив... Дивитися на нього, чорта окаянного, не можу. Розлучайте! Словом, розлучили. Виселилася квартири Горлач Ганна Гнатівна. Жив собі чоловік сам, жив та й удруге одружився. Другу дружину звати Наталка розлучили. Із ЦІЄЇ Данилівна Деменко. Зареєстрували шлюб, та й живуть потихеньку, помаленьку. Горлач Ганна її розпроклятущу з квартири мого колишнього чоловіка виселяйте, а мене розпро-гарнющу у квартиру мого колишнього чоловіка вселяйте! Народний суд 4 дільниці Шевченківського району міста Києва, куди оця кумедна скарга до суду: дійшла, 9 січня 1959 року розглянув справу, не знаємо, як і сказати: по суті чи не по суті. Головував народний суддя т. Пономарен- ко. Участь у розгляді брали народні засідателі тт. Каллаш і Голубкова. Питають Горлач: Ваші претензії? Виселяйте його, її і їх доньку. Судили, рядили і мудренько рішили: Де-менка Василя не виселяти, але його законну дружину Наталку Деменко виселити, а Ганну Він мені і надопік... Він мені і насолив... Він Горбач вселити. Ми лише два мудреньких пунктики з оцього рішення, як особливо красномовні, процитуємо: «Крім того співвідповідачка (тобто Деменко Наталка) уселена в спірну кімнату відповідачем (тобто Деменком Василем) без пові- Беремо в ремонт! Косо зате живо! рекламу-О То ж то й біда, що косо й криво, обурюється літній чоловік, підходячи до одного з «майстрів». Дивіться, як криво підби- криво, ють вони свою майстерність. високих підборах. І не просіть, і не моліть: таких черевиків ніхто у вас у ремонт не візьме, бо не мають шевці ні преса, ні колодок. У Новобузькому райпромкомбі-наті є і колодки, і клей, і навіть цвяхи. Проте кілька місяців тут взагалі не брали в ремонт взуття. Так категорично і суворо наказав сам директор цього об’єкта т. Остапуха. Виявляється, ли. Ви від якої артілі працюєте? Ми, папашо, самі від себе. Тоді я з вами й знатися не хочу. Піду в артіль «Чоботар». Ця заява викликає бурхливу реакцію. Іди, іди. Там на тебе чекають. Он, на Херсонській вулиці я вам промкомбінат не виконав плану по масовому по-шиву взуття, і за це голові намилили шию. Та-а-ак! образився Оста-пуха. Я вам покажу, вживу заходів! Ніякого ремонту взуття приватним особам. За маспошив мене б’ють, а за масре-монт ніхто нічого не скаже! 1 Остапуха не помилився... приватним 1 е майстерня. Іди! Все одно до нас повернешся. Вони ж у неділю вихідні. Проте і в будні майстерня не дуже панькається з своїми замовниками: о п’ятій годині вечора вона вже на замку. Не менш яскравим прикладом раціоналізаторської думки пром-кооператорів та їх артілі «Кожев-ник» є «винахід» шкіри для підошов. Доки ця шкіра лежить у шафі, вона досить стримано реа-і та його вологість. Але не дай боже підбити нею чоботи або чере- п’ятій ЧУДЕСА БЕЗ ЧУДЕС Голова Велико-Корениської сільради, Варварівського району, т. Коришев вирішив перефарбувати сукно для пальта. Приїхав він у майстерню хімчистки миколаївської артілі ім. Жданова. Будь ласка, запросив замовника майстер Драч. Зна- є Братського району, яку очолює Станичев, оформляти замовлення вважається верхом бюрократизму і особистою образою: Обійдемося без папірців! І обходяться. За сім місяців не оформили 62 замовлення. А гроші за них пішли «наліво». Голова «Труд інваліда» т. намагається підвести теоретичну базу під низькі прибутки очолюваної ним артілі: і ремонт дрібний, і майстерні великі. Теорія теорією, а на практиці: Квитанцій не треба, каже майстер шевської майстерні № 16 Липкін і недбало кидає черевики в куток. Ми не канцеляристи. Не пропадуть ваші чоботи і без папірця, підспівує йому завідуючий майстернею № 8 Ісаков. Лише за три дні в цих майстернях було виявлено вісім пар взуття без квитанцій. Начальник цеху артілі «Швей-пром» Луценко теоретично нічого не доводить. Він ніяк не може зрозуміти, яким «чудом» з’явилися в нього сім неоформлених замовлень. Дійсно, чудо без чудес... 5 С артілі миколаївської Герховський У ЗІ ремонту і знову одержав ключі від майстерні. Цього разу гарантія виявилася ще більш короткочасною. Прихопивши купу золотих годинників, «майстер» зник, благословляючи ротозіїв з правління артілі…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"