ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №12 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 12 / Сторінка № 7

Перець 1959 №12 Сторінка 7. Віктор ЛАГОЗА Зустрівся я з ним несподівано і, відверто кажучи, не на діловому грунті. Якось... Та чого там приховувати?.. Риба була причиною нашого знайомства. Так-так, звичайнісінька собі риба бубирі, йоржі, плітки, окуньці, а при нагоді (тьху-тьху!) і добрячий лящ. А коли вже хочете точності, то і не риба, а все те, що з нею зв’язане. А справа у тому, що я люблю, дуже люблю у вільну годину над річкою посидіти. Це у мене в крові ще, напевно, з доісторичних часів зосталося, як-то кажуть, з діда-прадіда ведеться. Смик!.. Люблю, дуже люблю над річкою посидіти. Ото ж на цьому грунті познайомився і з Федором Миколайовичем Зацапним. Приїхав я в Жеманлію, як і личить рибалці, ще задовго до вечора. І не на один день, а на цілісіньких три. Хотів було до села податися, та де там: річка попід горою блакитною стрічкою зелені луки перетинає так і кличе, так і вабить. Не стримався я та бігцем з гори, та через луки, та до кручі. Біжу ото й однією рукою вудку споряджаю, а другою, як спотикнуся коників у траві намацую. Уже було зовсім добіг, кільканадцять метрів залишилося. Коли чую під кручею якийсь гармидер зчинився. А потім як пурхнуть на всі боки звідти хлопчаки. Та навтьоки. А за ними дядько з дубцем. Ось я вам!.. кричить басом. Та де там «ось» швидше вітра в полі наздоженеш, аніж оту босоногу команду. Уздрів мене. Зупинився. Здрастуйте, кажу, за що це ви їх?.. Здрастуйте, відповідає. Та от бачите капосні хлопці черв’яків копають. То й що ж?.. Та кручу ж підривають? аж скрикнув чоловік. А весною ж, у повінь, що буде?.. Знесе вода порушену землю, а там і до кручі візьметься. А над кручею ж мабуть, бачили наше поле артільне, чорнозем. Та ще й який чорнозем хоч на хліб намазуй. А бісові рибалки... Та й затявся побачив мої вудки То, виходить, і ви... Виходить, і я. Он воно як! А знаєте, чоловік блиснув разком сліпучо-білих зубів, і я теє... Еге ж. З цього і почалося моє недовгочасне знайомство з Федором Миколайовичем Зацапним головою артілі «Вперед». Того вечора не довелося мені посидіти над річкою не до того було: Зацапний показував мені колгосп. А показати-таки було що. І нові ферми. Цегляні. Черепицею укриті. І пасіку. Півтисячі вуликів. І кукурудзу. На два людських зрости. І нові хати. Біленькі, чепурненькі, як молодички по першому році заміжжя. І гречку до пояса. І стави, наповнені коропцями і коропищами. І свиней. І корів. 1 мехпарк... Таки й подивитися було на що. А ось тут думаємо силосні ями закласти додатково. Бачили ж нашу кукурудзу?.. А там... Гей, хлопче, як тебе?.. гукнув Федір Миколайович, нагинаючись і піднімаючи з землі не можна сказати, щоб нову, але чималу підкову. Сашко, дядьку Федоре... На ось, візьми та віднеси ковалям. Залізо ж все-таки... ферум... немов пробачаючись, прогув Зацапний. Не побачивши ж в моїх очах осуду, додав уже авторитетно, майже з гордістю: Знадобиться на щось. Ковалі вони такі люди: доведуть до пуття. Спав я тієї ночі, як ніколи, добре. А наступного дня, у неділю, коли ще й на світ не благословлялося, розбудив мене Федір Миколайович. Ех, потривожили-таки ви мені душу вашими вудками. Хоч воно ніби і баловство, але... Одягайтеся швидше, та й підемо. Я знаю такі місця, такі місця!.. Мене, звичайно, не треба було просити двічі. Через півгодини ми, спотикаючись і пошепки чортихаючись, крокували вже далеченько за селом. Ось тут і черв’яків наколупаємо, промовив Федір Миколайович, зупиняючись під мостом і засвічуючи ліхтаря. Де?.. Та ось тут. Хіба не бачите, скільки їх?.. крекнув Зацапний, вивертаючи з вологої землі велику гранітну каменюку. Збирайте, а то повтікають! Федоре Миколайовичу, та ці ж каменюки насип утримують! Без них же…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"