ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №02 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 02 / Сторінка № 7

Перець 1959 №02 Сторінка 7. Азіз НЕСІМ У ГАЗЕТАХ забороняють писати про самогубство. Щодо мене, то я сподіваюсь, що представники влади будуть дуже задоволені, коли дізнаються про самогубство такої несерйозної людини, як я. Я вирішив накласти на себе руки. Захотілось якнайшвидше розлучитися з цим життям. «Гей, великомученику! звернувся я сам до себе, яка смерть тобі до вподоби! Від кулі? Від кинджала? Вибирай!» Всяка смерть завжди залишається’ смертю. Але я, як прихильник класичних традицій, зупинився на отруєнні. Купив отрути. Зачинився у своїй кімнаті, написав довгого, романтичного листа. Потім випив повну склянку отрути, ліг на підлогу, чекаючи того моменту, коли почнуть холонути м’язи ніг та рук, коли набряк- нуть вени, коли загусне кров... Але нічого подібного не стало- ся. Я випив ще одну склянку отрути, потім ще одну... Ніяко- го яе ефекту? Лише тоді я дога- дався, що в нашій країні не тільки молоко розведене водою, не тільки масло недоброякісне, не тільки сир несмачний, але навіть отрута нікудишня. Одним словом, неможливо культурно покінчити з життям. Але я належу до тих людей, які завжди доводять почату справу до кінця. знав, вітря! Тоді я дам тобі товариську пораду: купи кинджал і розпанахай собі живіт, як сміливий самурай. Я подякував другові за добру пораду, пішов до духану і купив величезного кинджала. Відверто кажучи, мені не дуже хотілося помирати такою смертю. Соромився того, що, розглядаючи трупа в моргу, лікарі побачать мій зовсім порожній шлунок. Дорогою я думав про це, але все-таки приємно було стискувати в кишені рукоятку кинджала. Раптом на мене напали два поліцаї: Заждіть, панове, гукнув я, вислухайте спочатку: я завжди вчасно сплачую податки, ніколи не критикую уряд і ось таку чесну людину, як я... А це що таке? перебив поліцай, відбираючи в мене кинджала. «О, аллах! подумав я, не дають навіть спокійно померти. Чи можна жити після цього?» Я людина твердого характеру і, якщо вирішив покінчити життя самогубством, здійсню цей намір. Купив у духані товсту мотузку і брусок мила. Один кінець мотузки прив’язав до сволока, на другому зробив зашморг, добре намилив його і накинув на шию. Востаннє згадав про податкове управління, штовхнув ногою стілець і... гепнувся на підлогу. Мотузка виявилася гнилою! Дістати ж хорошу неможливо. Тепер я вже остаточно переконався, що немає надії покінчити з життям. Нічого не вдієш! Доведеться жити! Усім відомо, що життя перебуває у прямій залежності від шлунка. Я дуже люблю яєчню з сосисками. Зайшов до ресторану, з’їв яєчню з сосисками, потім консервовані голубці і одну порцію макаронів. Після ресторану зайшов до кондитерської, там з’їв кілька тістечок. У цей момент до кондитерської заскочив продавець газет: Прошу, шістнадцятисторінкова газета!.. Якщо лінуєтесь читати, купіть загортати пакунки. Як правило, я не купую офіціальних газет, але цього разу зробив виняток. Почав читати передову статтю і заснув. Страшенний біль у шлунку розбудив мене. Живіт наче ножем різало. Я не міг витерпіти такого болю і почав голосити. У кареті швидкої допомоги мене привезли до лікарні. Дорогою я знепритомнів. Коли я розплющив очі, то побачив біля ліжка лікаря. Ви отруїлися? запитав він. Признайтеся, що ви хотіли скінчити життя самогубством! Ех, дорогий лікарю, цього разу не збирався. Ви отруєні. Що їли? Сосиски... Цього разу я вирішив покінчити з життям вогнепальною зброєю. Купив карабіна, притулив дуло до скроні і спустив курок. Клац! Ще раз натиснув на курок. Клац! Ще раз. Клац! Клацає, але не стріляє. Виявляється, карабін було одержано з Спо-…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"