ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №13 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 13 / Сторінка № 7

Перець 1959 №13 Сторінка 7. Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА. Демид Перепелиця писав листа. Писати було незручно, бо сидів Демид не за столом, як годиться, а в куточку на скрині, скорчивши ноги і перегнувшись вперед. Таку позицію Демид зайняв навмисне, з метою конспірації. За столом готував уроки його менший брат, п’ятикласник Петрик, і Де-мидові не хотілося, щоб той знав, над чим він трудиться. Юнак раз у раз поглядав у бік Петрика і інстинктивно прикривав рукою написане. Чуб у нього розкуйовдився, упав на лоба, обличчя почервоніло, на м’ясистому носі виступили краплинки поту. А П'етрик з незалежним виглядом сидів за столом, розв’язував задачки і вдавав, що його, крім цих задачок, ніщо в світі більше не цікавить. Та це так тільки здавалося. Насправді, Петрикові дуже кортіло дізнатися, що ж пише брат: «Мабуть, знову листа до Ярини», думав він. Зацікавлення у Петрика зростало. Нарешті, він не витримав, виліз з-за столу і з байдужим виглядом попрямував до відривного календаря, що висів над скринею. Демид догадався про намір Петрика, прикрив рукою списаний аркуш паперу. Тобі чого? недружелюбно запитав він брата. Хочу подивитися, яке число в п’ятницю буде, збрехав Петрик. Не можеш вирахувати, грамотій, промовив Демид. Загинаючи листочки календаря, Петрик скоса поглядає на списані аркуші. Демид помітив це І закричав: Мамо! Заберіть його звідси, бо я йому такого дам календаря, що до нових віників пам’ятатиме. Що трапилось, чого ви тут не поділили? ввійшла мати з другої кімнати. Він підглядає, а потім розмеле по всьому селу, тоді знаєте, що мені за це буде? З світу зживуть!.. Хто? За що? злякалася мати. За листа, відповів таємниче Демид, Скаргу у вищу інстанцію пишу. Будуть пам’ятати Демида Перепелицю. Хто пам’ятатиме? Про що ти говориш? Яку скаргу? На кого? сплеснула руками мати, На кого! На кого! Потім взнаєте. На керівників села: на голову колгоспу, голову сільської Ради, на секретаря райкому комсо молу... Будуть знати... загадками говорив Демид. І раптом він побачив Петрика. Той стояв і слухав, аж рота роззявив. На обличчі у Петрика було написано безмежне зацікавлення. Геть!!! гаркнув на нього Демид. Стоїш, вуха розвісив. Тільки писнеш де в’язи скручу... Та на Петрика, видно, не дуже вплинули братові погрози. Хвицнувши ногами, як двомісячне теля, він зірвався з місця і вибіг на вулицю. А Демид перебазувався на порожній стілець і знову взявся за перо: «...Молоді в нашому селі повно, одних тільки комсомольців з п’ятдесят душ буде, а ніде їм подітися, нудьга заїдає, бо клуб, як зазначено вище, хоч великий, та до пуття недове-дений. На стінах штукатурка в кількох місцях облупилася, плакати повідліплювалися, музичні інструменти порозсихалися, є в клубі стільці, та й ті поламані. Сядеш на нього, вибачайте, а він рипить, аж сусіди оглядаються. Сміття в клубі повно: на підлозі лушпиння з соняшників, папірці з цукерок, недокурки валяються. І нема кому того сміття вимести. Ніхто до нас не приїжджає, ніхто допомоги не хоче подати... Один раз з моєї ініціативи ми вже обговорювали питання про сміття в клубі на засіданні комітету комсомолу, бо я також членом комітету состою, за культурно-масову роботу одвічаю. А Васька Дремлюга, наш завідуючий клубом, каже: «А що я можу зробити, коли прибиральниця…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"