Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №13 Сторінка 4

Журнал Перець 1959 №13 Сторінка 4. Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО Ю На заводі мій Антоша Більш ніким не гудиться, Бо в комунівській бригаді З кращими він трудиться. Як же радістю своєю З людьми не поділишся! Буржуазні пережитки Хтозна-де й поділися! Не розлий вода раніше Був Антоша з чаркою. Я до нього з чистим серцем, Він до мене з сваркою... А тепер не намилуюсь Я своїм Антошею, Тільки й чую «Прошу!» та все від нього: «Запрошую!..» припадає, Знов до мене Я в душі вся радуюсь, А стараюсь буть серйозна, Наче не догадуюсь. Дружить він тепер зі мною Та з літературою. Слово скаже зразу видно, Чоловік з культурою! Я раніше Трішечки А не зчулася, як стала Інтелектуальною. теж бувала скандальною, -ї Й шшш - І9 х Ш'Ш -шш Ш Ш -.ШШ ......... У Ш - ШШ'-Ш ' ? '-р А- ; - З-' : 'ш -:-'ш: о’-ч-х. ПОШТОДРАМА Часто ввечері гуляєм Над Дніпром під гіркою. Зву його я місяченьком, А мене він зіркою... Зажили ми, як у пісні, Душечка до душечки! Вдвох складаєм і співаєм Про любов частушечки. На сади в цвіту, на місяць, На життя милуємось. Обнімаємось від щастя, А тоді цілуємось. А в піснях, у тих, которі Нам щодня транслюються, Скільки я їх пам’ятаю, Люди не цілуються. Композитори й поети, Чи ви совість маєте? Нащо ялові пісні ви Людям сочиняєте? Ми з Антошею пісень тих Просто харапудимось, І по-людському, нормально Любимось і трудимось. Як же радістю своєю З людьми не поділишся: Буржуазні пережитки Хтозна-де й поділися! Мабуть, уже…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"