Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №01 Сторінка 4

Журнал Перець 1959 №01 Сторінка 4. ЩО ВКУСИЛО ОСУ? Із Бишева на Київ мчить маршрутне таксі № ЩА 12-27. Мчить не дуже швидко так, щоб при першій же нагоді можна було зупи нитися. Такої нагоди ждати довго не доводиться. Ось на шляху «голосують» кілька чоловік. Вам до Києва? До Києва! Сідай. Та про гроші не забувай. Люди сідають. Шофер розсовує гроші кишенях. Але квитків чомусь не ще зупиняється. Знову набирає І знову бере з них гроші, а про по дає. Потім пасажирів, квитки і не згадує. Нарешті, згадав. Коли на магістраль Львів Київ вибрався. Зупинив машину, роздав пасажирам квитки і попередив: Забудьте, де сідали. Коли на контролера наскочимо, кажіть, що я у Личанці вас підібрав. Личанка передостання зупинка. Звідси до Ось вам, дядьку, шапка й рукавиці, гуляйте у нас ще! Отак чемненько Георгій Антонович Старо-дубцев розважає гостей у себе вдома. А на роботі, у Лохвицькій районній плановій комісії (Полтавська область), де Георгій Антонович править за голову, там він ще чемніший, ще привітніший. Ось до нього хтось стукає у двері. Раз. Другий. Третій. Голова планової комісії і вухом не веде. Сидить, наче кам’яна статуя. Двері риплять, і в них показується відвідувач. До вас можна? Георгій Антонович важко зводить очі на непроханого гостя й ричить: Зачиніть двері з того боку! Сьогодні після уроків ми йдемо збирати металолом. Не турбуйся, дитинко. Скажеш учительці, що я замість тебе бабусю пришлю. зі Києва ближче, ніж, скажімо, з Шпитьків або з Лишні. Зрозуміло, і вартість квитка нижча. Видавши пасажирам квитки за мінімальним тарифом, шофер зводить баланс, а решту п’ятірок і троячок засовує до найглибшої кишені. То своє. А що за квитки виручено то державне. їхав у маршрутному таксі секретар Бишів-ського райкому комсомолу і підрахував, що державі шофер машини № ЩА 12-27 здав 108 карбованців, а собі вигадав лише 70. Не дуже, виходить, «беручкий» шофер цього разу попався. А запевняють, що серед них є такі хлопці-молодці водії маршрутних таксі, які вигадують собі значно більше. Скільки за рік вигадали собі ті хлопці-молодці, сказати важко, бо такого обліку ніхто у Київському таксомоторному парку не веде. Там, кажуть, сидять люди, слабкі в арифметиці... Це в кращому випадку. А буває як схопиться, як візьметься за родичів відвідувача, особливо по материнській лінії, так держися тільки! Ох і голос же у Георгія Антоновича. Особливо, коли слухати його доводиться людям, якоюсь мірою залежним від Георгія Антоновича Стародубцева. Левом рикає голова рай-плану. Щождо тих осіб, від яких Георгій Антонович сам по службі залежить, то чомусь у їх присутності голова райплану, як правило, втрачає голос. Німіє людина перед старшими керівними товаришами. А жаль, дуже жаль, що Георгій Антонович позбавляє своїх безпосередніх керівників такого естетичного задоволення! А й справді що? Ніхто в радгоспі «Південний» (Веселівський район, Запорізької області) сказати…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"