Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №10 Сторінка 7

Перець 1959 №10 Сторінка 7. Дехто думає: легка посада в комірника. Поставив гирі на ваги, пальцем сюди, пальцем туди і посвистуй собі. Е-е, ніколи йому посвистувати... Посудіть самі. Приїздять представники в колгосп. Ну, там походять вони по фермах, заглянуть, де треба й не треба, та скільки не ходи, а без сніданку чи обіду не обійдешся. Звиняйте, я наперед заскочив... По порядку розкажу. Приїздять, значить, представники, а завгосп у комору, до Каленика Архи-повича і натякає: Ти там той... У Христі вобщем... І пішов собі. «Ти там той...» це, значить, кілька десятків яєчок, сальця, медку однести до Христі. Вдова у нас є така: всі обіди-вече-рі з представниками у неї відбуваються. ...Оце якось забіг у комору завгосп, кашляє, ніяк слова не вимовить. А радий, уже такий радий, як ніколи. Нарешті, отямився: Ти там той... До Христі? машинально запитав комірник Каленик. У мене той... дитинка знайшлася... Каленик Архипович почухав потилицю, заскалив одне око, немов націлювався. Він зав-жди робив так, коли обдумував щось чи лічив у пам’яті. Завгосп зрозумів оте комірни-кове вагання. Ти той... запиши... Після родин розквитаємось, і пішов собі. Каленик Архипович плюнув йому вслід: «Запиши... Розквитаємось...» Знаю я твоє роз-квитування. Може б, Каленик і не відпустив продуктів на родини, так характер мав плохий, не міг настояти на своєму. Тож, плюнувши завгоспові вслід, почав із злістю різати м’ясо, немов четвертуючи самого винуватця торжества. Скажу вам по секрету: Каленик по слабохарактерності може й зайву чарку вихилити. Не тому, що він п’яниця, що йому до вподоби оте проклятуще зілля, а перечити не вміє. І часом так намогоричиться, що забуває рідну мову. Випадає вона з пам’яті. Тоді починає Каленик говорити по-німецькому. Він завжди після четвертої говорить по-німецькому. Правда, запас німецьких слів не дуже багатий у нього. Знає він лиш три слова: «Ахтунг», «Хенде хох» і «Хальт». Але обходиться й ними. Буває, скажімо, так. Є в нас старий-пре-старий дід Терешко. Але ні одна гульня без діда не обходиться. І випиває ще старий. І коли хто питає: «І ви, діду, п’єте горілку?», відповідає: «її ж не жувать...» Звиняйте, потягло мене знову вбік. Любить старий розповідати всілякі небилиці. А Кале-ник слухає-слухає, а потім як заволає по-німецькому: «Хальт!» Старий аж здригнеться: «Тьху на твою голову! Таке згадуєш проти ночі». Каленик завжди лякає діда Терешка по-німецькому. Еге ж, так про родини. Добре гуляли у завгоспа. Балясував і Каленик тут, і якийсь нетутешній чоловік, далекий родич завгоспа з чудернацьким ім’ям Авксентій Веремійо-вич Гадючка. Цей з усіма не співав. А коли стихав гурт, починав сам. І так жалібно співав. немов хотів у тій пісні всю тугу свою вилити. Правда, всієї пісні Гадючка не знав. Ми за весь тиждень чули від нього лише такі, сповнені скорботи, слова: Ти сказала під комору Не сказала під котору... Еге ж, одгуляли родини. Аж попухли всі, похрипли від пісень... Повставали вранці, а голова не питайте. Хто його знає, що й ро били б, якби завфермою Данило Свистун саме кабана не колов. Каленик, звісно, приніс яєць. Бо воно правду кажуть: без яєць і сало дурне. На столі виросли пляшки з синьою рідиною. І на кожній чорними буквами написано: «Яд!» і дві кістки отак, навхрест. Каленик одсунувся від пляшок. А Данило його заспокоїв: «Я вже пробував, отрута, ко-нєшно, гидота, але…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"