Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №19 Сторінка 3

(Байки)
Перець 1959 №19 Сторінка 3 - Байки. 0Було так... Дядьку Якиме, сказав уранці бригадир, сьогодні ви складете нового воза і поїдете в ліс по колоди... Зрадів дядько Яким і побіг до кузні. Там на великій купі лежали колеса і спиці, дишла і штильва-ги, вчора привезені завгоспом із бази райспоживспілки. «Найкращого воза зрихтую, аж дзвенітиме», подумав колгоспник і приступив до діла. А що для воза насамперед потрібне? Колеса. Отож дядько Яким схопив перше колесо, що потрапило під руку, і стукнув ним об суху землю... Чи задзвенить? Ой, лишенько! розвів дядько руками. Колесо хряснуло, спиці посипались в один бік, ступиця гепнула в другий, а обід покотився геть... Дядько Яким почухав ПОТИЛИЦЮ; Оце діло! Взяв він уже обережненько друге колесо, тільки хотів поставити на землю, а воно трісь! і розсипалося в його руках... І почав дядько Яким брати колеса пальчиками, наче вони не дерев’яні, а кришталеві. З десятка привезених возів насилу вибрав дві пари коліс, що хоч і скрипіли, але и-Г.»-.-*"’,. лй*****иі .ЦЙгПХМяММ» .уігп' ЖИЧВ, лйиііШхгМг л не розпадалися від першого дотику. Після цього почав підбирати інші частини. Що вже мороки було Із спицями: одна тріснула вздовж, мабуть, ще на заводі, друга тріснула впоперек, коли дядько Яким підіймав її з купи... Браку, одним словом, вистачало! Колгоспник в одному місці підкручував дротом, у другому підв’язував вірьовочками, і таки склав усе докупи... Ох! не раз утирав він лоба. Поклав ящика, глядь, а він гойдається, мов та колиска. Позабивав плішки... Привів коней, запріг. Но! Коні рвонули... Передок поїхав, а задок зостався. Ей, чоловіче, гукають люди до Якима, там, напевне, прогонича ззаду нема... Подивився Яким, а на заводі навіть дірку для прогонича забули просвердлити. Тьху, ти! Які це там у них інженери? вилаявся Яким і взявся свердлити дірку. Як сонечко звертало уже далеко з обіду, дядько Яким вирушив у дорогу. Щедро намазав осі коломаззю, натоптав рептуха сіном, сів на нього і цьвохнув батогом... Застояні коні понесли. ...Аж до воріт. А у воротях, на повороті, дзінь! брязь! бах! трах! і віз перевернувся догори колесами, а дядько Яким, махнувши ногами, опинився у густій лободі. Ой! застогнав він. Помацав, чи цілі ребра, погладив синяки і потягнув воза назад до кузні. Почалася довга пісня треба було знімати обидві осі, бо в них з одного боку так нарізана різьба, що гайки відкручуються і колеса спадають. Аж на другий день дядько Яким поїхав у ліс по колоди. Та й не без пригод. Тільки почав він з’їжджати з гори, як дишло піднялося вище кінських голів, гвинт, на якому воно трималося, тріснув, і підвода врізалася просто в кущ…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"