Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №17 Сторінка 5

(Народні усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1960 / № 17 / Сторінка № 5
Перець 1960 №17 Сторінка 5 - Народні усмішки. Мал. Л. АІ’УТЮШШЦА ПРО ДУЖЕ ЛАСИХ... НОВЕ ПРІЗВИЩЕ Тут печаток багато. Тут їх зовсім немає. Ми й самі іноді не помічаємо, як незаслужено ображаємо хатніх тварин. Часом кажемо: «Не для пса ковбаса!» Або ж кепкуємо: «Ласий, як кіт на ковбаси»... А як подумати скільки тієї ковбаси може хапонути кіт або пес? Хай кілограм, хай од сили два... А от людина хапала її центнерами і нічого. Ніхто на неї навіть пальцем не кивнув. Та, власне, кому було кивати на завідуючого ковбасним цехом Гримайлівської артілі ім. Кірова Василя Васильовича Липка? Голові артілі? Івану Семеновичу Зінов’єву? Ні, Іван Семенович не з тих. Він і сам ковбасою поласувати любить, особливо тією, яку безплатно одержував по записках у цеху, очолюваному Липком. Тягав ковбасу з цеху на квартиру і технічний керівник артілі Т. П. Варицький, і завідуючий швейним цехом В. С. Васьків... Де не візьмися ревізор’ І не хто-небудь, а сам голова ревізійної комісії Євстах Іванович Паш ківський. Обвівши критичним оком ковбасний цех, він категорично запропонував, щоб віднині ковбасу... відкладали і для нього. Завітала якось у цех і чужа людина. Липко насторожився. Але технічний керівник артілі, який привів чужака, заспокоїв завідуючого ковбасним цехом. Це, сказав він, Іван Семенович Голобородько. Лісни чий. Своя людина.. Треба убла-готворити. Лісничий виявився діловою людиною за ковбасу віддячував не тільки дошками, але й усякою іншою діловою деревиною... Багато в Гримайлові ласих на ковбаси. На її смачний дух прибилися й голова Гримайлівського ССТ І. В. Грачов і старший бухгалтер цього ж ССТ Н. С. їжа ківська. Вони, між іншим, і подарували Липкові. кілька незапов-нених бланків доручень, завірених печаткою і підписами Це на всякий «пожежний» випадок. Розуміється, що при такій ситуації начальник цеху Василь Васильович Липко гав не ловив і витрішок не продавав: в його руках був більш цінний продукт... Та раптом урвалося. Схопили Липка за руку, і ковбаса стала йому поперек горла. Та дивна річ: всі оті люди, що раніше, як мухи, облипали ковбаси, геть порозліталися. Ми що? кажуть вони. -Ми нічого! Наше діло сто рона! Марні сподівання, шановні!.. Л. ГРИГОРОВИЧ. М. ФЕДОРОВИЧ, Тернопільська область. А не завадило б хоч одну... НА ОДНІЙ ФЕРМІ У ХРАМОВЕ СВЯТО Мал. В ГРИГОР’ЄВА Самообслужування... Це було в перші роки радянської влади. Тетяна працювала прибиральницею. Вона була неписьменною, тому у відомості на…
 Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"