Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 1960 №17 Сторінка 3

Журнал Перець 1960 №17 Сторінка 3. ПРО ЧУДНЕ ТА СМІШНЕ У Полтаві, у Кирпичному провулку, № 4, стоїть водопровідна колонка. Стоїть, як пеньок. Сонце пече, а з колонки не тече. Мешканці провулку тричі ходили в міськраду і в комунгосп, щоб розгадати оцей ребус. А там їм сказали: у нас по штату пророків не положено. Розгадуйте, мовляв, самі, що воно за формула: пече, а не тече? « А єсть на світі ще смішніші історії. Візьміть папірця Волинського обласного управління сільського господарства від 25 червня 1960 року, № 1 207. У цьому папірці, підписаному заступником начальника управління В Шафоростовим, написано таке: «В зв’язку з наближенням Дня будівельника, надішліть список кращих колгоспників та робітників міжколгоспних будівельних організацій». А нижче великими літерами: «Зобов’язуємо вас до ЗО червня ц. р. представити список рекомен-дуємих тваринників». Хай бог простить нас, не віруючих. Але ми ніяк не зрозуміємо: а чому не волейболістів? Раз уже жартувати, так жартувати до кінця! У Чернігівській області, у Ріпкинському районі, єсть село Алешня. У цьому селі єсть магазин № 7, магазин Алешнянського ССТ. Торгують тут хлібом-сіллю і всяким продуктом. Система торгівлі така: прийде один-два покупці нічого їм не продають. Наб’ється людей повен магазин, тоді починають хліб продавати. Продають і на кожній хлібині по ЗО копійок лишнячка гребуть...- Та з того продукту тридцять, та з другого, та з третього... Воно, дивися, і набігає копієчка. Підходященько У свою кишеню тягнуть завмагазином Кузнецова…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"