Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №02 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 02 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1960 №02 Сторінка 4. -***- В їдальні номер п’ять відбулась конференція відвідувачів. Після директорської звітної доповіді, яка звучала то бадьоро і голосно, коли йшлося про проценти виконання плану, то зовсім тихо і приглушено, коли доводилося згадувати про вади в роботі їдальні, почались дебати. Зморені півторагодинною доповіддю, учасники конференції виступали неохоче і мляво. Говорили про бідненький асортимент страв і про те, що не завадило б поліпшити роботу їдальні. Конференція закінчилась. Учасники вже збиралися покинути залу, коли на імпровізованій, складеній з столів, естраді з’явився калькулятор їдальні й оповістив, що зараз відбудеться концерт художньої самодіяльності. І ось на естраду вийшов головний повар Павло Яремович Гусятник і, вклонившись публіці, заявив, що він прочитає оповідання Цехова. Рум’яне, кругле обличчя Павла Яремо-вича сяяло такою щирою посмішкою, що зала мимоволі почала чекати чогось веселого і смішного. ('.таранно відкашлявшись, Павло Яремович почав читати перші рядки оповідання про те, як «після одного із засідань Н-ського мирового з’їзду судді зібралися у кімнаті для нарад, щоб поскидати з себе мундири, хвилинку відпочити і їхати додому обідати». Слова ці прозвучали в його передачі несміливо і невпевнено. Проте чим далі читав Гусятник, тим коло-ритнішим і яскравішим ставало його виконання. Треба знати, чим закушувать, - говорив Павло Яремович. смачно прицмокуючи, і принишкла зала слухала його з наростаючою увагою. Найкраща закуска, коли хочете знати, оселедець. З’їли ви його шматочок із цибулькою та з підливою з гірчиці, зараз-таки, благодійнику мій, поки ще чуєте в животі іскри. їжте ікру так. як є, або. коли охота, з цитринкою; потім просту редьку з сіллю, потім ще оселедця; а найкраще, благодійнику, рижики солоні, як ото покришити їх дрібненько, мовби ікру, та, вважайте, з цибулькою, з прованською олією... смакота! У залі почулися зітхання, хтось, не втри мавшись, з захопленням згадав чорта, хтось сердито плюнув. А Павло Яремович захопився, і голос його звучав все голосніше і спокусливіше. -- Капусняк повинен бути гарячий, огненний. Але нема краще, благодійнику мій, як борщик із буряків на хохлацький манір, із шиночкою та сосисками. До нього подають сметану та свіжу петрушечку з кріпчиком. Чудово теж розсольник із потрухів та з молоденьких нирок, а якщо любите суп, то серед супів найкращий, що ото заправляють корінцями та зіллям: морковкою, спаржею, цвітною капустою та всякою такою юриспруденцією. Публіка хвилювалася. В залі перешіптувалися, жестикулювали, відчувалося, що щось назріває і зараз оте «щось» вибухне. Нарешті Павло Яремович закінчив. Залящали дзвінкі оплески. Головний повар вклонився і пішов з естради. Його змінив калькулятор, щоб оголосити черговий номер, та тут сталося непередбачене. На естраду швиденько видерся рудовусий, високий чоловік і, відтерши плечем калькулятора, звернувся до всіх присутніх. Товариші! сказав він з хвилюванням у голосі, - я такий самий відвідувач їдальні, як і ви всі, і я не можу більше мовчати. Досить! Зараз тут виступав головний…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"