Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №02 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1960 №02 Сторінка 2. А. ЧЕХОВ Ілюстрації К. ЗАРУБИ до неба очі, почав пригадувати прізвище акцизного. Жеребчиков... Жеребковський... Жсре-бенко... Ні, не те! Лошадинський... Лошаде-вич... Жсребкович... Кобилянський... Трохи згодом його покликали до панів. Пригадав? спитав генерал. Ні, не пригадав, ваше превосходительство. Може. Конявський? Лошадников? Ні? І в домі всі навперебій почали вигадувати прізвища. Перебрали всі віки, статі й породи коней, пригадали гриву, копита, збрую... В домі, в садку, в людській, в кухні люди ходили з кутка в куток і, чухаючи лоби, шукали прізвище... Прикажчика весь час кликали в горниці. Табунов? -питалися в нього. Копи-тін? Жеребовський? Ні, не так, одповідав Іван Овсійович і, звівши догори очі, думав далі вголос. Коненко... Конченко... Жеребєєв... Кобилєєв... Тату! кричали з дитячої. Тройкін! Уздечкін! Збудоражилася вся садиба. Нетерплячий, замучений генерал пообіцяв дати п’ять карбованців тому, хто пригадає справжнє прізвище, і за Овсійовичем почали ходити цілими юрбами... Гнєдов! говорили йому. Рисистий! Лошадицький! Але настав вечір, а прізвище ще не було знайдено. Так і спати полягали, не пославши телеграми. Генерал не спав цілу ніч, ходив із кутка в куток і стогнав... О третій годині ранку він вийшов із дом ' і постукав у вікно до прикажчика. Чи не Меринов? спитав він плачливим голосом. Ні, не Меринов, ваше превосходительство, відповів Іван Овсійович і винувато зітхнув. ще не коняче, а якесь інше? й живе? Як Фу до нього Та, може, прізви У відставного генерал-майора Булдєєва розболілися зуби. Він полоскав рота горілкою, коньяком, прикладав до болючого зуба тютюновий кіпоть, опій, скипидар, гас, мастив щоку йодом, в ухах у нього була вата, намочена в спирті, але все це або не допомагало, або викликало нудоту. Приїздив лікар. Він поколупав у зубі, приписав хіни, але й це не допомогло. На пропозицію вирвати болючий зуб генерал одповів відмовою. Всі домашні дружина, діти, слуги, навіть кухарчук. Петька пропонували кожний свої ліки. Між іншим, і прикажчик Булдєєва Іван Овсійович прийшов до нього й порадив полікуватися замовою. Тут, у нашому повіті, ваше превосходительство, сказав він, літ десять тому служив акцизний, Яків Васильович. Замовляв зуби перший сорт. Було одвернеться до вікна, пошепче, поплює і як рукою! Силу йому таку дано... Де ж він тепер? А після того, як його з акцизних звільнили, в Саратові в тещі живе. Тепер тільки зубами й годується. Коли в котрої людини заболить зуб, то й ідуть до нього, допомагає. Тамтешніх саратовських удома в себе лікує, а котрі єсть з інших міст, то по телеграфу. Надішліть йому, ваше превосходительство, депешу, що, мовляв, так і так... у раба божого Олексія зуби болять, прошу вилікувати. А гроші за лікування поштою надішлете. Дурниці! Шарлатанство! А ви спробуйте, ваше превосходительство. До горілки дуже охочий, живе не з дружиною, а з німкенею, лайливець, але, можна сказати, чудодійна людина! Надішли, Альошо! почала благати генеральша. Ти от не віриш у замови, а я на собі пересвідчилася. Хоча ти й не віриш, а чому не надіслати? Руки ж од цього не повідпадають. Ну гаразд, погодився Булдєєв.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"