Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №06 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 06 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1960 №06 Сторінка 3. Про шахтного домовика Шубіна у нас на руднику востаннє пройшла чутка ще тоді, коли цей нахабний дідько перелякав скреперистку Марію Чмих. Скреперую я, людоньки, тягаю руду, хвалилася Марія. А вона, гаспидська машина, так ото гуде, так гуде, що аж на сон хилить очі самі злипаються. Коли воно раптом як завиє, як завиє... Я гульк! А на шкре бачці моєї лебідки сидить якась чортяка і зуби шкірить. Побачила я ту мару і з переляку на гальма як натисну кріплення так і посунулося. Придивляюся... Те-те-те... та це ж сам шахтний домовик Шубін кріплення нівечить. Я ноги на плечі і давай з забою. Та й прокинулася, спробував хтось підкусити Марію. Не всі такі, як ви! відрубала Марія і повела далі про свою пригоду. А начальник шахти, Шубіна на нього немає, ще й догану мені вліпив за порваний трос та поламане кріплення. Давно це було. Брава дівка Марія Чмих вже стала пенсіонеркою. А молоді шахтарі про шахтного дідька не згадують і чути про нього не чули. Хіба що старі при нагоді пожартують: На пенсію, мабуть, пішов дідько! Та куди йому зараз по шахті вештатися. Тут тобі і механізація, і автоматизація, і високочастотний зв’язок. Ніде дідькові й голову прихилити... І раптом неждано, негадано на шахті знову об’явився дідько. Сам Петро Іванович Лопато-кайленко, який в науково-дослідних інститутах всією механізацією та автоматизацією відає, ніс у ніс зіткнувся з Шубіним. Зіткнувся в одному з глухих забоїв, куди Лопатокайленко заблудив у своїй чисто особистій справі. Чи вдався вчений муж до святого хреста, чи ні брехати не будемо. Але відомо, що між представником сивої шахтної старовини і носієм прогресу відбулася не дуже приємна розмова. Яка це нечиста сила привела тебе сюди, чоловіче? прохрипів дідько. хЧене!?. аж підскочив з переляку Петро Дем’янович. Та тебе ж, тебе! Лопатокайленко навів світильника на дідька і трохи посміливішав. Дідько був уже добре підтоптаний. А ти хто такий будеш? накинувся він на Шубіна. Хто тебе, таку трухлятину, в шахті держить? Домовик повів сердито сухими гострими плечима. і Лопатокайленко почув, як від того 7 1 руху затріщало кріплення, а на капелюх йому посипалися шматки породи. Кхе-кхе... Я, власне, діду, не те хотів сказати, запопадливо промовив Петро Дем’янович. Я хотів спитати, хто ви такий будете? Я Шубін. Од цих слів у Лопатокайленка чуб поліз догори. Чого ж ви, ді-ді-дусю, тут маринуєтеся? ще шанобливіше забалакав учений муж. Ви б нам заяву, а ми б вам і квартиру, і пенсію... Кісточки б на сонечку гріли... Дідько заплющив очі і похитав головою. Сам іди на пенсію! буркнув він. А моє місце на шахті. Тут, брат, стільки старовини, що на мій вік іще вистачить. Яка старовина? Де ви бачите старовину? здивувався Лопатокайленко. Та гляньте, які двадцятип’ятитонні електровози по виробітках сюди-туди бігають! Та бачу бігають! А ось як побудували тут ще в пору мого повноліття лючки, так і досі через них руду цідять, проскрипів, як люковий затвор, дідько. Вручну відкочували вагонетки брали руду з цих лючків; настала кінна відкатка знову з лючків. Забігали електровози малі, великі, більші, а люки які були, такі й лишилися... Старовина! І я при старовині тримаюся... Люки, це й справді не той... Тут наші інститути, коли…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"