Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №04 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 04 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1960 №04 Сторінка 5. ЗАГНУЛА В. ГРИГОР’ЄВА Мал. не 4 Мал. В. ЧЕКАЙ ЮНА ДО А й СТ Р и... А куди оце поставити? Ну, це вже деталі... і ось приходить до нас на ферму зоотехнік Е-е, мамо, це вже ви казку розказуєте. тільки впасти» тільки в уяву про тісноту, клубі. Під звуки самодіяльно-кружляли пари. Проте весело тут було які встигли «яблукові м і р і Приказка незначній мірі могла яка панувала в го оркестру ніде дати хіба що тим зади-перед танцями ристим парубкам, сьорбнути з півлітрової тари. Раптом клубом прокотилася був естрадний оркестр!» «Естрадники» були не з проханих. Вони з гамором атакували сцену, де трудилися самодіяльні альти і валторни, і всією своєю джазовою потужністю вдарили рокк-н-ролла. клубом вістка: «При- з проханих. Самодіяльність зайняла оборону. В руках у диригентів замість паличок з’явилися замашні дрючки. Не тільки трикутники і тарілки, а й баси, шої хвилини інструменти. Атмосфера «стилю» стали на захист джазу. і вереск заглушив голоси прихильників вальсів, фокстротів і польок. складних обставинах не розгубився голова правління клубу т. Якимчик. Переконавшись, що виручка сягнула рекорд- з а и Не тільки трикутники і тарілки, і флейти, і корнет-а-пістони першої-ліп-перетворитися на ударні У ц и х тільки могли розпалювалась. Прихильники їхній свист не ної цифри, і не бажаючи псувати взаємин прибутковою «клієнтурою», він вирішив діяти за принципом: «Хай мені п’ять соромно, мені п ять хвилин буде весь час буде добре». «Хай зате потім І запропонував самодіяльним музикантам капітулювати. Тоді в залі відколювати такі колінця, що навіть бувалий у бувальцях дільничний міліціонер, що прибіг почали вибрикувати такі па і на гамір, почервонів, плюнув і зник. Вищезгаданий гармидер, коли халтурники в погоні за довгим карбованцем перейшли у наступ на самодіяльність, зчинився у клубі Київ-заводу «КАМЗ» наприкінці минулого ського року. Проте атмосфера панувала там ліганство були постійними супутниками танцювальних вибриків. Дотанцювалися того, що довелося втрутитись районним організаціям. З нового року танці у клубі «КАМЗ пинилися. Але яка нудьга запанувала там! На дверях можна було почепити табличку: «Через що ми комерційних танцюльок не один місяць. Пияцтво і ху-постійними супутниками цих вибриків. Дотанцювалися до » при- те, не вміємо організовувати клубну ВОДА З СИРОПОМ IIІ о й казати, вода з сиропом непогане питво. Та тільки ж не з тим сиропом, що його пускають у воду Бердичівський шкірзавод та Червонь-ський цукрозавод. Од цього сиропу рибі у річці Гнилоп яті не солодко, ні Від нього вона ладна втекти світ за очі, та хіба втечеш?! Поборсавшись у воді, отруєній відходами виробництва, ні ядучими риба гине. Риба, розуміється, безсила боротися з черствими, бездушними людьми, які не люблять природи і не цінують її багатств. Риба мовчки конає в гине також роззявити рота і крикнути такому директорові: До ж ти, чоловіче, робиш?! Сказано риба. Голосу в неї нема. А от на Бердичівському шкіряному і на Червоньському цукровому заводах є завкоми профспілки, є партійні і комсомольські організації, є багато людей з чудесними голосами, але й вони чомусь теж мовчать, споглядаючи, як гине риба у Гнилоп’яті. Невже, жаль Невже жаль? конає в муках, мовчки, бо не може споглядаючи, люди добрі, рибки? народного вам не добра не Подайте голос, дорогі товариші! На н і м и м, т а к е дивля чись, як риба! гріх бути Ліаеовісїпб ( роботу, а звикли лише комерцювати, клуб здається в оренду». Нас можуть запитати: а хіба в інших Палацах і Будинках культури комерційна діяльність на другому плані? Справді, спробуйте суботнього або недільно-вечора пробитися у приміщення го культури заводу «Точелектроприлад», вивши біля входу профспілковий квиток. Контролер подивиться на вас, як на божевільного. Якщо ви прийдете до дев’ятої години вечора, то будьте ласкаві придбати квиток у кіно... якщо ж після дев’ятої ком на танці. Ваш профспілковий квиток ні до чого. Тут розваги продають за готівку. Палацу пред’я- запасайтеся квиточ- Але ж фільм можна подивитися і в кінотеатрі... Щодо танців, то ви, може, проти них і не заперечуєте, але чому треба танцювати в своєму робітничому клубі за гроші та ще й в умо- вах, які часто описуються в міліцейських про- токолах? Такі справи і в Будинку культури заводу «Більшовик», і в Палаці культури харчовиків на Подолі, де теж 20 днів на місяць крутять а танцюльки влаштовують не двічі, на тиждень, претензійно іменуючи кіно, тричі на тиждень, і «вечорами відпочинку молоді». а їх Що й казати, останнім часом значно поліпшилась пропагандистська і виховна робота Палаців і Будинків культури. Там працюють Університети культури, провадиться лекційна пропаганда, добиваються чималих успіхів колективи художньої самодіяльності і Народні театри, працюють гуртки, фізкультурні секції, вечори на підприємствах. Вся ця корисна і важлива ро- організовуються лекції і тематичні в бота, як у дзеркалі, відбивається в місячних тичних вечорів і справжніх вечорів відпочинку, не кажучи вже про відкриті двері взагалі! Просто дивуєшся як керівники Будинків і Палаців примудряються ще знаходити час для роботи Університетів культури! Звичайно, на одні й ті ж факти можна дивитися по різному. Адміністрація культури клад, заздрить своїм і машинобудівникам. їм добре! 6 цьовують та й від профспілок дотацію мають! А в нас? Танцювального залу немає... Дотації нема. Скніємо... Ну, там платна музична школа, гурток крою і шиття. Копійки! Одна втіха кіно. Як не як, а 25 процентів виручки нам перепадає. На тому й кошторис держиться. Тільки хто ж ми для Головкінопрокату? Пасинки. Хіба він касовий фільм без бою дасть? От і крутимося! Крутяться і фільми крутять. А щоб обста-сусідні кінотеатри і клу-як одну копійку, гатять в по різному. залізничників заздрить ім. Фрунзе, колегам Будинку напри-харчовикам тисяч на тиждень витан- Хіба він планах роботи згаданих культурних закладів. Не відбивається інший, , їхньої діяльності дзеркало браковане! Уважно придивившись до цих планів, можна побачити, що з навантаженням у вечірні години працюють тільки малі лекційні зали, що вміщують 150 250 чол. А що ж у великому залі, що у круглому залі, у просторих фойє, розрахованих на сотні людей? Чому вечорами двері Палаців та Будинків культури відчиняються для членів профспілки лише три-чотири рази на місяць, та й то за запрошеннями? Чому, не враховуючи великих свят, так рідко влаштовуються справжні вечори відпочинку, де можна було б без платних квитків потанцювати, повеселитися, а потім послухати усний журнал, почути новини науки і техніки? Чому, нарешті, вечорами не збираються в клубах шахісти, філателісти, нумізмати, садо-води, а то й просто охочі посидіти, погомоніти в затишку з приятелями, хай пробачить нас облпрофрада, за склянкою чаю? На всі ці питання плани роботи Будинків і Палаців культури, на жаль, не відповідають. Арифметика ж тут проста: 20 днів на місяць прокат кінофільмів, 8 12 платних…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"