Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №05 Сторінка 4

Перець 1960 №05 Сторінка 4. Мал. В. ГРИГОР'ЄВА Кролі: Дозвольте пристроїтись! АРИФМЕТИКА, ВИСІВКИ І ТЯГАНИНА Відтоді, як людство взяло собі на службу арифметику, минуло чимало часу. І як просто, здається, зробити маленькі розрахунки, щоб даремно ніг не бити! і Проте тяганина ні на яку арифметику зважати не хоче. Та почати доведеться не з арифметики і не з тяганини, а з коней. Є в м. Степань на Ровенщині при нарсуді та при прокуратурі коні. І коні ці, як і всі живі істоти, живляться не божим духом, а висівками і комбікормом. На кінську біду, висівки і комбікорм доводиться одержувати на Костопільському хлібоприймальному пункті. Тут і починається тяганина, що зневажає арифметику. Керівники Костотильського хлібоприймального пункту женуть з своїми дорученнями степанську автомашину з представником нарсуду аж у Ровно. Починається арифметика зайві кілометри, зайвий бензин, зайві гроші. У Ровно арифметика закінчується, починається тяганина. На Ровен- ському хлібоприймальному пункті кажуть: «Документи приймаємо, а за кормами їдьте на млинзавод № 2». Починається арифметика треба повертатися, переоформляти документи. Далі арифметика з тяганиною так переплітаються, що й не знаєш, де починається перша і де закінчується друга. Поки документи оформили, робочий день скінчився. Через три дні за висівками їде конюх. Все ніби справно, та, як на те, забув він паспорта дома. Повертай назад. Поталанило аж на третій раз. Але й це не кінець. Бо вчетверте їде представник до Костополя, щоб здати накладні на одержання кормів за дорученням. А коні що? Вони, як і завжди, не винні. Вони собі їдять висівки та комбікорм і, хоч у них великі голови, не думають ні про арифметику, ні про тяганину. ИТИНА ЗАГОВОРИЛА... Малому Сергійкові другий рік пішов, коли він перші «тато-мамо почав говорити. Згодом ще кількома поняттями оволодів: «місяць», «лакета», «Ту сто цотили». Та на цьому розвиток мови у малюка притьмом загальмувався. Все знає, пальцем названі речі показує, а нових слів не вимовляє. Треба, стурбувалася мати, дитину якомусь знаючому психологові показати. Мо’, що порадить? Я вам краще за психолога секрет відкрию, відгукнулася на біду сусідка. Так було з моїм найменшим Петриком. Він до трьох років мовчав, а потім залпом бахнув: «Ну, батьки, досить жартувати! Купуйте мені велосипед. Триколісний. Персональний. Не пішки ж в ракетну епоху культурному малюкові в дитсадок іти!» Ну, після того один 38 лікар пояснював, що окремі діти мають нахил до філософії і довго мовчать, бо серйозно аналізують факти, підбирають мовні заготовки, а потім враз дар слова обрітають. Тільки для того, щоб той дар прокинувся, сильний психо- логічний поштовх потрібний... Отож, після розмови з сусідкою стали батьки на Сергійка з острахом поглядати. Чого доброго: наслухається родителів, напідбирае мовних заготовок, а тоді як ушкварить! І того поштовху психологічного чекали і боялися... Та все сталося не так, як гадалося. Задумали батьки дворіччя Сергійка відзначити. Запросили, як водиться, і знайомих з їхніми діточками на широкі чаї та тістечка «досхочу». Приходять знайомі; весело вітаються, та все пакунки на стіл кладуть подарунки іме нинникові. Поздоровляють Сергійка, а він мовчить анітелень, тільки пальця в роті серйозно держить. Батькам аж прикро. Та ось побачив іменинник санки виробництва Московського заводу металовиробів і відразу так радісно: Санки! Буду кататися! Що тут зробилося! Всі гості з подарунками до іменинника кинулися, розпаковують, показують: говори! А Сергійко вже мовчки іграшкового гімнаста на турніку обмацує. Отут, Серьожо, на оцю штучку натискуй, цяця й закрутиться... Натиснув іменинник та як зареве! Подивилися всі на цяцьку і здригнулися: отією «штучкою» малюкові пальця прихопило! Не так! говорить зніяковілий друг сім’ї. Давай я покажу. Показав, скривився і просить: Тепер дайте мені йоду... Хай йому грець! А Сергійко ще раз обмацав того гімнаста, ПУХ І ПРАХ! Дехто ображається... Скажи комусь, що він м’яко стелить, так, чого доброго, ще й розмовляти з тобою перестане. А т. Скоробогат не з таких, ні. М’яко стелити це його службовий обов’язок. Він директор Київської перо-пухової фабрики. Мабуть, тому т. Скоробогат і вистелив до свого директорського кабінету…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"