ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №08 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1960 / № 08 / Сторінка № 9

Перець 1960 №08 Сторінка 9. Чи Існують у природі залізні свині? запитує т. Материнко В. М. з Лубен на Полтавщині. ВІДПОВІДАЄМО: Існують. А хто не вірить, хай побуває на подвір’ї Лубенської артілі «Промхарчоком-бінат» і гляне на недіючу вино* градодробарку, надіслану сюди чотири роки тому Полтавською обл-промрадою замість замовленої ово-чодробарки. Показуючи на зовсім непотрібну їм машину, члени артілі тепер кажуть: «Ось яку свиню нам підсунули...» Виходить, бувають на світі залізні свині. * На рибалку. З рибалки. Група робітників Апостолівського цегельного заводу на Дніпропетровщині запитує: Кажуть, що на світі є люди з трьома руками. Чи правда це? ВИСОТА, ТА НЕ ТА... Мал. Л. БОННА. У кого техніка йде вперед, а у нас все вгору та вгору! ОЦЕ КОНТОРА! Колгоспники артілі імені Леніна (село Дмитрівна, Бердянського району, Запорізької області) запитують: Що таке договір і нащо його укладають? Відповідаємо: Юридична література, крім усього іншого, каже про договір, що він підвищує відповідальність господарських організацій за виконання планових завдань, що це хороша форма взаємного контролю сторін, які той договір уклали. А чого це вас зацікавила суть договору? в свою чергу запитали ми колгоспників. І ось що вони відповіли. Колгосп імені Леніна велике, багатогалузеве господарство. Земельки в нього оком не окинеш! 11 тисяч гектарів. Розвинуте тваринництво. Росте хороший сад, буяє виноград... А от електрики соромно й казати! в такому колгоспі нема. А хіба ж можна механізувати, скажімо, ферми без електроенергії? Отож і звернувся в 1956 році колгосп до Запорізької контори «СІльелектробуд» з просьбою про електрифікацію села й господарства. Домовились І договір уклали. Почалася робота. Які ж наслідки? Провели 20 кілометрів низьковольтної лінії. На окремих ділянках провели і високовольтну лінію. На все те пішло з колгоспної каси 700 тисяч крб. За договором електрифікація мала бути закінчена в 1958 році. ГОРОБЦІ СОБІ ГОЙДАЮТЬСЯ, ЕЛЕКТРИКА СОБІ НЕ СВІТИТЬ... У селі Буцнів, Микулинецького району на Тернопільщині, горобці-молодці не просять билину, щоб вона їх погойдала. Нащо? Адже для гороб’ячих розваг тут витрачено майже півтораста тисяч карбованців. Все село обсноване дротами. На якому хочеш, на такому й гойдайся. Хочеш на електропроводці, хочеш на радіопроводці. А для різноманітності можна й на телефонних дротах погойдатися. Все одно жоден з цих трьох варіантів життю не загрожує, бо струму нема. І радіо не працює, і по телефону не дозвонишся. Гойдаються собі горобці і хвалять добрих дядьків з Тернопільського «Сільелектро». Щодо мешканців села, то вони дядьків не хвалять, а лають. А дядькам начхать, вони потурбувалися. щоб тієї лайки не було чути ні по радіо, ні по телефону. МЕШКАНЦІ СЕЛА. Так воно й вийшло. Саме восени того ж таки 1958 року контора «СІльелектробуд» припинила всі роботи... не закінчивши їх. Нічого не робила вона й торік. І ось наслідки: стовпи похилилися, дроти обірвалися. Стовпи для високовольтної лінії три роки в бур’янах лежать і невідомо, коли ВІДПОВІДАЄМО: Істинна правда. Такий…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"