Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №03 Сторінка 2

Журнал Перець 1960 №03 Сторінка 2. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Мал Кожного хоч би у свято булками почастувала дня житняк житняк іЙЖ Лхї. ІШВЯі О ВЛ1 . .О - . у .у .* «у - - ПРО РУДУ з водою 1 ВОДУ З РУДОЮ Хто живе у Дніпродзержинську, хто буває на заводі ім. Дзержинського, той, безумовно, бачив і спостерігав такі сценки. Біля поїзда, що прибув на завод, товпляться робітники, допитуються у машиніста: Що привіз, голубе? Руду- А ще що? Воду!.. Здалека? З Марганця. А навіщо ти нам до лометрів воду возиш? Машиніст мовчить. Та, власне, що він може сказати. Возив воду і довго ще, мабуть, возитиме. Не від нього це залежить. А від кого ж? Дніпра за сотні кі- Від тих, хто руду з водою по заводах розвозить від керівників Марганцівського басейну. Один лише завод ім. Дзержинського одержав торік з Марганця сотні тисяч тонн руди. Рудою, власне, її було названо умовно, бо містила вона в собі 25 процентів води. Чи дуже од цієї води поповнів Дніпро, ще не доведено. А от те, що заводська каса чималих втрат зазнала від цієї поводі, це вже достеменно відомо. Принаймні, за одну тільки перевозку цієї води залізницею сплачено 600 тисяч карбованців. Тільки за перевозку! І тільки одним Дніпро-дзержинським заводом ім. Дзержинського! А відомо ж, що не один лише він одержує марганцівську руду. Скільки ж сотень тисяч карбованців уже попливло отак за водою? А скільки ще попливе, поки керівники Марган- цівського басейну не почнуть зневоложувати руду і спікати марганцьовий агломерат? На це і відповісти неможливо. А відповісти давно вже пора. Час, дорогі товариші, взятися за цю холодну воду. Час і пора! М. КОБЗУНЕНКО. м. Дніпродзержинськ. Лист ПОПОВИЧУ Т. Ф. директорові Глеваської Васильківського району на Київщині. середньої школи, Здоровенькі були, Трохиме Федоровичу! Як ся маєте, як ся почуваєте? Докотилася до мене чутка, нібито ви й досі на посаді директора школи у ГлевасІ працюєте, діточок наших виховуєте. Співчуваю вам, від щирого свого серця співчуваю. Неймовірно важкий тягар на ваші плечі звалили. Нелегка, мабуть, то робота діточок чесними та порядними виховувати, коли самого виховують-виховують, та ніяк до пуття не доведуть. Пам'ятаєте, Трохиме Федоровичу, як п’ять років тому з’явилися ви перед світлі очі завідуючого Васильківським районним відділом народної освіти т. Побєди і впали йому в ноги. Не вели карати, вели слово сказати! І коли відчули, що начальство вас турботливо на ноги зводить, повели…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"