ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №16 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1960 / № 16 / Сторінка № 7

Перець 1960 №16 Сторінка 7. До Що Де Всі Горпини Ворохоби, в колгоспі «Світла путь», які до не Є хвороби, неї пристають... напасть на людину: Просто Не пройшов іще пристріт, Як уже і колька в спину, Під лопатку і в живіт. Чи стріляє в правім усі, Чи закрутить у плечі... І Горпина у кожусі Ціле літо на печі. Не минуть одні недуги, Як уже під ворітьми Товпляться у черзі другі, Лізуть крадькома з пітьми, (ПОДОРОЖ ПЕРЦЯ) Побував я недавно в Запоріжжі. Чудесне місто металургів! Широкі прямі вулиці потопають у зелені. Мальовничі ансамблі багатоповерхових будинків милують око. За останні роки тут здано більш як півмільйона квадратних метрів житла. В цьому році буде здано ще двісті тисяч квадратних метрів. Залюбки проїхав я вулицями. В одному місці, біля нового будинку, зустрів новоселів меблі переносили. З вікон іншого будинку линула весела музика, радісний сміх, оплески: новосели веселилися. Коли б тільки Івана Олексійовича застати, думав я, Ідучи до свого старого знайомого, керуючого трестом «Запоріжбуд» т. Поздня-кова. Стільки новосіль у місті! Це ж, мабуть, і його затягли кудись. Він новосіль тих «винуватець». Чи дома хазяїн? питаю ще з порога. Чую бурчить хтось. А де ж мені бути? Озираюсь. Переді мною сам т. Поздняков. Похмурий, як осіння ніч. Що сталося? питаю. Чому в чотирьох стінах сидите? Поїхали б на новосілля. Нікуди мені їхати... відповів сумно Іван Олексійович. Як нікуди? Та хоч би на вулицю 40-річчя Радянської України, у той будинок, що недавно заселили... № 65-6, здається... Там у сорок третій квартирі новосілля справляють. Це у Кравченкової? Що ти, Перче! Та мені туди й носа показати страшно. Не новосілля там, а запекла боротьба з водною стихією йде. Кран у ванні... розумієш? Мало не затопило всіх... Як той кран клятий не закручуй. а з нього вода так І дзюрить, так і дзюрить... Тепер зовсім без ванн і без кранів будемо здавати будинки. Менше мороки. Тоді паняймо на Площу профспілок, № 2. Торопова? До Афанасія Никоновича одсахнувся Іван Олексійович. Красненько дякую. Був я щойно в нього. Ось, полюбуйся... І він показав мені новісінький черевик з одірваною підошвою. І тихцем заводять мову... Непомічений, зблизька Я підслухав їх розмову, А вона була така. То зіб є масельце свіже У вишневім холодку, То курча тобі заріже, То дістане десь медку... Говорила Колька в спину Кольці тій, що у живіт: Я люблю за те Горпину, Що, сходивши цілий світ, Я гостинності такої Не стрічала ще ніде: А до іншої заблудиш, Вирвешся ледь-ледь жива: Спопаде тебе Та на поле у за груди, жнива!.. на хвилину, То горілочки настоїть, 1 до тебе прикладе, То якоюсь маззю Обігріє на печі. То примовить, то Ще й погладить Не присяде й Всюди ж спека, пилюга... Ну, то як же цю Горпину Не полюбите ви, га? Де ще краще може бути? Ось які воно діла! змаже, прикаже, уночі. Жаль, що цього всього чути Та Горпина не могла. Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО. Між дошки підлоги бенеря втаскала. А все…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"