Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №14 Сторінка 5

Перець 1960 №14 Сторінка 5. І ПІДМОГНУЛИ Мал. о І о я Явтуше, куди Куди їдеш, їдеш, мій друже? Не скажу! Подібну пісню вдень і вночі співають шофери Валківського і Краснокутського районів. Тільки й чуєш на дорогах: Куди їдеш, Ванюшо? У Красний Кут! А по що, мій друже? По ліс будівельний... А в другому кінці лунає: Валківського Куди їдеш, Павлушо? У славні Валки! А по що, мій друже? По ліс будівельний... Люди співають і керівників Харківського облплану добрим словом споминають Це ж вони дуже мудро розпорядилися: виділили для колгоспів Валківського району 3000 кубометрів будівельного матеріалу, який треба вивозити з лісів Краснокутського району, а колгоспам Краснокутського району дали 1100 кубометрів деревини, яку треба вивезти Валківського району. Отож і їздять сусіди один до одного: хто по ліс, а хто по дрова. їздять, співають, даремно гроші витрачають. Отаке планування! Ф. НЕСТЕРЕНКО. з ЯК ОДИН ЧОЛОВІК ВОДУ КАЧАВ я Я Задумав один чоловік викачати воду з озера й виловити рибу голими руками. Поставив він на березі добрячого двигуна з помпою. Качав, качав, смоктав ту воду, смоктав, забрьохався по вуха, шість днів пальне палив, а води в озері наче ще більше стало... Не подумайте, товариші, що це народна усмішка. Яка там у біса качав, забрьохався усмішка?! Тут плакати хочеться. Бо «один чоловік» то Маркович Іван Демидович директор радгоспу «Дніпро» Хмельницький район на Київщи- ні). А озеро, з якого його механізатори воду смоктали, «Прірвою» називається. Скільки ж то праці й бензину у ту «Прірву» пошуміло (Переяслав- В. ЗЕЛІНСЬКОГО Мал , и- казали вони. бадьоро вигукнув тодіш- заасфальту- кінорежисер Олександр Петрович У 1956 році до славнозвісного міста Глухова прибули будівельники доріг з своєю могутньою технікою. Зраділи глухівчани гостям. Ось хто допоможе нам відремонтувати мостові! Підмогнемо! ній начальник будівельного управління № 7 т. Ємельянов. І зразу ж взявся до роботи вав тротуар від... власної квартири до кінотеатру. А важка техніка шляховиків як почала ходити по вулицях міста, то такого наробила, що тепер не впізнати тих вулиць. Особливо дісталося вулиці Шевченка, біля будинку № ЗО, де в роки свого навчання жив великий Довженко. Там така баюра утворилася, що й у спеку не висихає. Грязюка з баюри просочується в криницю. А з неї беруть воду до ста сімей. Пішли люди скаржитися голові міськради. Вислухав їх Іван Сергійович Шевцов і вирік: Правду кажете. Вулиці зруйнували шляховики? То нехай вони і ремонтують їх! Кинулися люди до начальника будівельного управління № 7 т. Лисенка. Вислухав він їх і сказав: Правду кажете. А хто хазяїн вулиць? Міськрада. То нехай вона і ремонтує їх! А хто ж скаже таке правдиве і міцне слово, щоб після нього та змінили свій вигляд вулиці славнозвісного Глухова? ЗО ПІДПИСІВ. 1 ПИСАЛИ, ОБІЦЯЛИ... о (ЗА І. ФРАНКОМ) Ба, майстрів сказав Гриць. Сюди будеш ходити на виробниче навчання. Ба, сказав Гриць. Справуйся добре, не пустуй, слухай, аби я тобі за поведінку гарно записав. Ба, сказав Гриць, затямивши з усього сказаного лише останнє... З 1 відповів Гриць, ховаю- Відколи Гриць, після численних позаушни-ків, штурханців та «попідволосників», вивчив, зрештою, на відмінно «а баба галамага» спливло чимало часу. Виховавши не одне покоління гусей, виріс Гриць та й сам незабаром татком став. На-слідника свого теж Грицем наіменував. Перебралося нове сімейство до міста, а там дивись, і до школи малого Гриця відвели. На той час у школі гнилою капустою уже не воняло, «Єрусалимом» ніхто нікого вже не частував; різкою по плечах за понятливість не заохочували... Малий Гриць був таким же кмітливим до грамоти, як і його отець, і раз у раз підбадьорюваний татковим паском, дерся по щаблях освіти усе вище й вище. Жував бідак численні параграфи, мов глевкий хлібець, і вже сяк-так розбирався у різних траєкторіях... Якогось там шурупчика чи гвіздка міг накреслити у розрізі й без розрізу... Отак минали літа, і довчився Гриць аж до восьмого класу. Ну, а чого тебе там у школі навчили? врешті…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"