Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №18 Сторінка 5

Журнал Перець 1960 №18 Сторінка 5. Погляньте на карту Житомирщини. Густо помережана вона ріками та ставками. Не злічити джерел, іцо б’ють тут з-під землі. Загачуй греблі, наводнюй ставки, пускай мальків і... «ловися, рибко, велика й маленька!» Так і роблять добрі господарі. Сім дев’ять центнерів риби з кожного гектара дзеркальної площі ставу виловлюють колгоспники артілі «Пам’ять Леніна» (Житомирського району), імені Т. Г. Шевченка (Попільнянського району). Нещодавно колгоспники артілі «Дружба» збудували новий ставок у селі Йосипівці, Брусилівського району. Мальків у став напустили, доглядають їх, підгодовують. А старий ставок, що почав було заму-люватися, вони торік почистили. Отже, ставки тут у доброму стані: і прибутки колгоспові дають, і місцевість прикрашають. І хотілося нам біля ставків тих посидіти, з головою колгоспу Еду-ардом Івановичем Петрівським добрим словом перекинутися, та дійшла до нас чутка, що в сусідньому Коростишівському районі нещастя трапилося. Подалися ми в Коростишів. Того дня в місті мов у вулику гуло: Отаке нещастя, людоньки! Добре, що хоч живий зостався... І охкали, і ахкали, і за голови хапалися коростишівці. А нещастя трапилося з начальником райсільгоспінспекції Антоном Олексійовичем Біденком. Забажалося йому після роботи культурно відпочити. Нічого в цьому поганого немає. Культурно відпочивати люблять і рядові колгоспники і керівники району. Це факт. Вийшов ото Антон Олексійович з будинку райвиконкому, поглянув на сонечко, що добре-таки припікало, і раптом згадав про ставок: «От би освіжитися! Здається, помолодшав би!» Від ганку до ставка рукою подати. Роздягнувся Антон Олексійович, зробив кілька вільних вправ, щоб кісточки розім’яти, розігнався і... Тут ми ставимо крапки, бо не можемо описати, як прошелестів кущами бідолаха, як гепнувся він об тверде ложе колишнього ставка. Так гепнувся, що аж виляски по всьому Коростишеву пішли. А все через кляті кущі, що стіною розрослися навколо будинку. З-за кущів хіба побачиш, що ставка вже давно й сліду немає? Ще кілька років тому плюскоталися тут лебеді, приходили люди після роботи відпочити, чарівною красою помилуватися. Нині тільки прозоре джерельце струмить в куточку парка, а на місці колишнього ставка залишилося заросле осокою тверде дно. Та Антон Олексійович забув про це. Голова оце поки забита планами обводнення району, планами будівництва нових ставків і водоймищ. От і забув. Забув і поплатився. А от головний зоотехнік Житомирського обласного управління сільського господарства т. Лерман ні на хвилину не забуває про ставкове господарство області. Вже який місяць готує він постанову облвиконкому про очищення замулених ставків, про посадку навколо них декоративних дерев. Послинить т. Лерман олівця, подивиться на стелю і знову натхненно шарудить паперами. А поки що... з 900 ставків, що були на Житомирщині в 1955 році, на 1 січня 1960 року залишилося 690. Ми будуємо зараз аж п’ять нових ставків! хвалиться зоотехнік по рибництву цього ж таки обласного управління сільського господарства Тетяна Петрівна Ковбасенко. А як з тими ставками, що є? Як з тими, що замулюються, висихають, заростають осокою? Тетяна Петрівна розводить руками: Для очистки ставків потрібні землесоси, екскаватори на понтонах, а де їх взяти? Зверталися ми до колишнього Головного управління водного господарства у Київ, а там як води у рот набрали. Отож ми й подалися на Київ, до Державного комітету Ради Міністрів УРСР по водному господарству. По дорозі в село Рожів, Мака-рівського району, завітали. Саме в клубі художня самодіяльність виступала. Хороше так виступала. І все б добре було, коли б не шум, що учинився в залі майже наприкінці концерту. По тій хвилі колгоспний пасічник з дояркою виконували дует. Доки старий виводив «Куплю тобі хатку та ще й сіножатку», слухачі залюбки слухали. А тільки він згадав про…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"