Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №07 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 07 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1960 №07 Сторінка 5. ательє мене! вигукнув можна випити сто До кімнати вбіг схвильований Іван Петрович Зажабренко, старший закрійник мод другого розряду: .Людочко, поздоров він. Сьогодні мені грамів!.. З якої це радості? запитала дружина. Ой, Людочко, я тобі і не розповідав. Але тепер можна. Все пронесло, як вітром здуло! Все боявся, так переживав... Ну, просто пропасниця мене тіпала... минулось, а я так Скільки ж А-а! Дурниця ти у буфет, за ширмочкою сіли, я замовив пляшечку коньячку, морозива, котлетку. Але, правда, він не пив. А морозиво з’їв. І таким, знаєш, добрим чоловіком виявився: хабарика взяв та й каже потім: «Дрібниці. Це ми все замнемо. Тільки ви, каже, докладніше мені про все розкажіть, щоб я знав, як і куди повернути. Тут нікого немає, окрім нас. Можете сміливо розповідати про все». йому підсунув? не втерпіла дружина. ! Три тисячі дав... Та що ж трапилось? Кажи, не тягни... Іван Петрович підсів до столу і почав, жестикулюючи, розповідати: Ти бачила сьогодні ранком до мене на роботі заходив чоловік Три тисячі?! скрикнула жінка. Безсовісний! Хто безсовісний? Він безсовісний, ревізор твій! Мало йому було двох тисяч! От люди! І хто їх виховує отаких!? у чорній кепочці і сіренькому благенькому пальтечку? Ну, бачила, готуючи стіл, відповіла ліниво дружина. То й що ж з того? Так то ж звідти, з комсомольського штабу, ревізор їхній, чи як там він у них зветься... Ревізор? Чого йому треба було? підняла запитливо брови Людмила Кіндратівна. Так, так. Ревізор. Він приходив у справі, про яку я тобі не розповідав, боявся розхвилювати. А тепер розповім. Тепер можна. Ну, знаєш, звинувачували мене в тому, що я хабарі беру, що молодих кравчинь до цього привчаю. Словом, багато чого пришивали... Хабарі? А звідки ж вони знають про хабарі? Хіба ти брав їх так, щоб хтось бачив?! сплеснула руками дружина. Хе-хе, Людочко! Земля чутками повниться. Взяв в одного типа необережно, а він і розповів там, де не слід. Але ти не турбуйся, Людочко. Все вже минулось!.. Іван Петрович схопився з стільця і збуджено заходив по кімнаті. Не хвилюйся, Людочко. Тобі не можна хвилюватися. У тебе нерви. Не тільки три тисячі, він ще й відріз бостону…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"