Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №07 Сторінка 2

Журнал Перець 1960 №07 Сторінка 2. Поспішаю з своїми читачами радістю поділитися. Придбав новенького вертольота. У моєму перчанському господарстві ця штука прямо-таки незамінна. Хочеш летиш, хочеш стоїш. У повітрі стоїш. І зверху все видно, як на долоні. А якщо де є якесь неподобство, так воно зверху видне до найдрібніших дрібниць. Отож завів я свого вертольота і вирішив зробити рейд для обкатки. Подався на південний захід від Києва. Погода хороша, льотна. І не помітив, як до міста Чернівців долетів. Глянув униз... А що ж це воно там, на Чернівецькому металоштампувальному заводі робиться? Щось не той... Не те, за що премії дають. Плану за минулий рік не виконали, та й цього року він не виконується. Не додає завод велосипедних деталей і квит! Спустився нижче, а мені з заводу й кричать: Ти, Перче, не дивись на нас з таким докором! Ми, Перче, раді були б план виконати, так Станіславська контора «Метало-постачзбуту нас підводить. І торік підводила, і цього року підводить. Металевої стрічки нам не відвантажує. А без цієї стрічки деталей не наштампуєш... А без деталей плану не виконаєш... Наші працівники вже сім разів у відрядження до Станіслава їздили, і телеграмами бомбардуємо ми той «Метало-постачзбут*, а металева стрічка ніяк до Чернівців не дотягнеться. Отож повертай, Перче, свого вертольота на Станіслав! У мене, правда, другий маршрут був на південь, отож довелось спочатку залетіти до Ізмаїла. Ще до Ізмаїла не долетів, бачу, а на платформі якісь контейнери. з поїздом, лечу поруч і питаю йде поїзд, Порівнявся 511 у старшого кондуктора: Що везете? Звідки? І куди? Відповідає: Веземо з Ізмаїльського консервного заводу аж на Донбас на заводи вогнетривкої цегли. А що веземо, то й важко сказати. По документах воно наче вогнетривкий лом, цінна сировина для повторної переробки, а насправді саме тобі сміття, ледве тим ломом зверху притрушене. А по документах все справно, наче 20 тонн лому. Шкода тільки грошей та паровоза. Хіба на Донбасі свого сміття нема? Отак за розмовами і не помітив, як до Біл-город-Дністровського долетів. А тут нова халепа. Стоїть на станції новенький мотовоз... Власне, колись він був новенький. Стоїть і аж мукає, щоб його експлуатували, а його ніхто експлуатувати не хоче. А біля мотовоза стоїть елеватор для навантаження солі... І теж мукає. І його не експлуатують. А чиї це машини? Машини належать міськхарчокомбінато-ві, вони Тузлівському солепромислові адресувалися. Використати їх не можна, бо рейки на солепромислі до мотовоза не підходять, а мотовоз до рейок. А елеватора взагалі використати не можемо, бо він використовується лише у шахтах солерудників. За подаруночок дякуємо Одеське обласне управління промислових і продовольчих товарів, це воно нас…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"