ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №15 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1960 / № 15 / Сторінка № 7

Перець 1960 №15 Сторінка 7. Олександр МОТОРНИЙ Лебединські драмгуртківці готували до районного огляду художньої самодіяльності класичну п’єсу. Завідуючий клубом Володя Запорожець, виконуючи одночасно обов’язки режисера-постановника, художника, диригента і головного адміністратора, вкладав у цю справу всю силу свого багатогранного і невичерпного таланту. Він горів, забуваючи про те, що навіть геніям треба їсти і спати. Після багатьох тривожних ночей і шалених днів вистава була готова Голова колгоспу Мусій Чередник, запрошений на репетицію, слухаючи своїх доморослих акторів, хапався руками за живіт, трясся і все примовляв: Дають... оце дають!.. Голова від щирого серця бажав їм удачі. Якби на огляді вдалося зайняти хоч не перше, а тільки друге чи третє місце, то вважай, що сусідній вербівський колгосп, з яким Лебединка змагається, був би покладений на обидві лопатки. Лебединці уже побили вербівчан і по врожайності, і по молоку, і по м’ясу. Тільки по самодіяльності зрівнятися з ними не могли. Вербівчан вивозив їхній симфонічний оркестр, а такого козиря побити нелегко. Тому на класичну п’єсу голова колгоспу покладав немало надій. Після репетиції Чередник підкликав Запорожця і, підіймаючи вузлуватого вказівного пальця, наставляв: Класично, неперевершено!.. Тільки потрібен також класичний колорит... щоб відчувався, розумієш, дух епохи... Зробимо, дамо духу, обіцяв режисер, уже ми покажемо!.. Але на це потрібні гроші, несміливо натякнув він. Гроші?.. Відпустимо. Відчувши таку підтримку, Володя Запорожець розгорнув кипучу діяльність. Із старовинних бабських скринь він повитягав чумарки і смушеві шапки, повишукував барвисті пояси і мережані запаски. Широких шаровар, таких, щоб матня тягалася по землі, ніде не знайшлося. і їх пошили у сільському ательє мод із купленого в сільмазі сатину. Макітер, глечиків і полив’яних мисок старовинного зразка Володя збирався наміняти за новенькі каструлі і тарілки, але ніхто міняти не схотів, бо в кого і збереглася відерна макітра чи щербата полив’яна миска, то це була дорога реліквія, пам’ятка від прадідуся чи прабабусі, і довелося давати гарантійні розписки, що ці коштовні речі буде повернено цілими. Без особливих труднощів вдалося дістати макогін, потрібний по ходу п’єси молодиці, яка молотить ним свого гуляку-чоловіка; зате багато складніше обійшлося із рублем, тим самим рублем, який у класиці незмінно виступає разом із качалкою, і яким, по ходу підготовленої п’єси, чоловік мав оборонятися від сварливої жінки, що наступала з макогоном. У пошуках рубля Володя Запорожець зайшов до старої Килини Гудзенчихи, яка по старості в гурток не записувалась, але охоче постачала побутовий реквізит для сцени. Бабусю, сказав Володя, ви нам поможете? В чому? У виставі. А чим, голубе? Та отим... як його... що сорочки гладять... А електроутюг! озвалася бабуся. Та ні... колись гладили... Зрештою, порозумілися, і баба знайшла рубля десь на горищі. Правда, той рубель був такий трухлявий і потрублений шашлями, що з нього сипалася порохня, і довелося виписати наряд, щоб у колгоспній майстерні зробили його точну модель. Розшуки класичного колориту йшли успішно, поки не наштовхнувся Володя Запорожець на таку потрібну в п’єсі річ,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"