ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №15 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1960 / № 15 / Сторінка № 5

Перець 1960 №15 Сторінка 5. V V Формула «хто не працює той не їсть» дуже добре висвітлює один з непорушних принципів нашого життя. Саме виходячи з неї, з’явилась у сатиричній літературі зла рубрика «про тих, то не працюють, а їдять». Але сьогодні нам хочеться побалакати не про дармоїдів, а про тих, хто працює (і працює непогано) і відповідно до вищезгаданої формули має право смачно і вволю попоїсти. Під таким кулінарно-гастрономічним кутом зору ми й глянули на торгову мережу нашої столиці. Що й казати, досягнення є: тут тобі і поточні лінії самообслуговування, і кафе-авто-мати, і магазини кулінарії. Це, як-то кажуть, в цілому і взагалі, а от зокрема... АПЕТИТ ПРОХОДИТЬ ПІД ЧАС ЇДИ Спробуйте, любий читачу, літньої погожої днини без клопоту, а головне спокійно посні дати чи пообідати в загальнодоступній їдаль ні чи кафе в так звані години пік! л Пробували! скаже бувалий в бувальцях читач. На собі випробували тіневі сторони цього «міроприємства». Стояли під па лючим сонцем у черзі біля входу, обливаючись потом (а часом і супом!) в поточній лінії самообслуговування, «загоряли», чекаючи офіціантки за столиком кафе... Тепер ось ношу з собою на роботу бутерброди. Спокійніше... Висновок випливає похмурий, але доводиться з ним погоджуватись. Навіть у центрі міста на Хрещатику на диво мало їдалень та кафе. А вже коли заграли кишки марш де-небудь на Бульварі Шевченка або на Повітрофлот-ському шосе, то тут зовсім біда! Затягуй паска на останню дірку і смали сім верст пішки. У плануванні мережі громадського харчування відбувається щось схоже на погоню за «валом» на окремих підприємствах. Прикинуть загальну кількість «точок» і «посадочних місць» на район і все. А як вони там у районі розташуються, на яку марафонську відстань мусить бігти споживач і яке його там чекає меню хтозна. На Першотравневому житловому масиві з його дванадцятитисячним населенням діє од- на-єдина другорядна їдальня і то діє тільки до 8-ої години вечора. А на довжелезному немає жодної Зі квадраті, об-Хрещатиком, Бульварі Дружби народів досі їдальні, жодного кафе. Зате в центрі на невеликому меженому Володимирською і створено справжній ресторанний заповідник. Ресторани тут буквально плодяться і розмножуються: «Спорт», «Абхазія», «Україна», «Ленінградський». «Театральний», «Київ», «Лейпціг», «Інтурист», «Динамо», «Москва» і всі вони лежать один від одного на відстані 5 10 хвилин ходу. Проте, як виявляється, і цього мало. Природа не любить порожнечі. За два кроки від ресторану «Москва» обладнується ресторан при висотному готелі, а за два кроки від нього в свою чергу будується велетенський ресторан «Метро». А чи багато ресторанів в інших районах міста? Пальців на одній руці (та й то не всі загнеш) вистачить, щоб підрахувати їх. Спостерігаючи це бурхливе ресторанне будівництво можна подумати, що саме ресторан і є те вогнище кулінарії, про яке мріє спожи вач середнього достатку. Але як би там не було, а капіталовкладення по лінії громадського харчування розподіляються за принципом того рагу, де на одного рябчика припадає один кінь. У ролі рябчика, звичайно виступають загальнодоступні їдальні і кафе. Оте «з о к р е м а», на жаль, не обмежується питанням: І. ЗОЛОТАРЕВСЬКИЙ. попоїсти? Що попоїсти? пи- чСоИнкд З ІЛамонй тання, яке, безперечно, теж хвилює споживача. тільки-но він сів до столу і взяв у руки меню. Знову суп макаронний і шніцель з макаронами! -сумно зітхає, споживач. --А чи не можна смаженої картопельки? Виявляється, не можна. В їдальнях смаже на картопля річ антикварна. Навіть у ресторанах вона привілейована тільки з так званими порціонними стравами. Де ж тут уже жадати таких сезонних радощів, як молода картопелька чи зелений горошок! Коли б у меню їдалень було хоч наполовину стільки овочевих страв, скільки директив написано про потребу мати їх у меню, споживач і горем покотив би. Але директиви директивами, а споживач так і не бачить ні молодої картоплі, ні кабачків, ні салату з свіжої капусти, ні тієї ж таки смаженої картоплі, котру директивні організації пропонують не тільки включати в меню, але й продавати у розфасованому вигляді. Вищестоящі організації пропонують, а їдальні не виконують. Собі дорожче: мороки багато, а заробиш пшик. Так, гляди, й на прогре сивку не натягнеш? ЧИМ ТУТ НЕ ПАХНЕ По ресторанах меню, звичайно, різноманітніше. Але куди зникли фірмені страви, які створюють славу ресторанам? Москвичі, наприклад, знають, у якому ресторані можна поласувати карасями в…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"