Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1961 №19 Сторінка 9

Перець 1961 №19 Сторінка 9. КРАСА!.. Воно, скажімо, коли про природу і всілякі там пейзажі йдеться, то тут усе ясно. А коли про людину, то вже й не завжди досить того, що про тебе природа подбала. Тут ще й одежа чимало важить. Років так ген-ген скільки тому це питання простіше вирішувалося. Он бери батькову свиту, казала мати синові, а мої чоботи. та йди вже на ту вулицю, парубкуй, коли виріс. Тепер парубків у свитах та дівчат у кожухах хіба що на сцені побачити можна. Тепер їм усілякі там крепдешини, габардини, ше-ніоти чи ще щось таке подавай. Якось у поїзді Миргород Полтава нам довелося бути свідками ланцюгової реакції у вирішенні питань про красивий одяг. Дід Андрій, коваль з села Петрівці, що біля Хорола, якраз розповідав про свій відпочинок «у Я.іта.х», коли мимо пройшла дівчина в заокеанських штанцях. Гай-гай! похитав головою дід. Кажуть, що гарній дівці гарно і в ганчірці. А оце? Бачили? Все на ній, шеймі, як чобіт на колодці. облипло, а вона ще й скалиться. викаблучується. Отут і пішло. Одні на бік діда стали, другі нейтрально носа відвернули, треті штанці захищають. Гомоніли до якоїсь маленької станції, доки до вагона зайшла ще одна дівчина. І була вона так ладно одягнута, що всі ми про спірку забули на дівчину ту задивилися. Оце воно! Да... Красота! протягнув один із захисників штанців. Заграниця. мабмть? Таке! усміхнулася дівчина. 3 рай магу. На марку гляньте: «Харківська фабрика імені Ти-някова»... Розказали ми цю історію секретареві партбюро фабрики імені Тинякова Ользі Іванівні Надто-чій, а вона з усмішкою: Краса одягу діло серйозне. А покупець наш з кожним днем вибагливішим стає. І ми підтягуємося, бо красиві речі лише красивою працею створюються. Як саме? От підіть в цехи і подивіться. (ВЕСЕЛИМ Заходимо в перший цех. Пер ший цех дамський, жіночий одяг тут шиють. Он вся стіна цеху завішана грамотами. Навіть з підписами міністрів. Вони свідчать, що перший цех з 1950 року тримає звання цеху відмінної якості і високої продуктивності праці. Нова глава в історії колективу з 1959 року починається. Це годі передова швачка Ольга Йосипівна Коваленко побувала делегатом на XXI з’їзді партії. А як приїхала додому, та як про все, що бачила і чула, розповіла, вирішили робітниці по-комуністичному про покупця дбати, ще вищою якістю та красою виробів людей радувати. Спершу бригади майстрів Куз-нецової та Бєдної па роботу без контролерів перейшли, а потім і бригади майстрів Дубовик та Кантемір право на це завоювали. 100 процентів продукції щоквартально цех першим сортом став давати! Ось за що перший цех першим на фабриці звання колективу комуністичної праці одержав. А коли вже все говорити, то ще, мабуть, і за красу. Формулою «один за всіх, всі за одного» вона в цеху визначається. От. приміром, коли робітниця Тамара Суровцева заспіває, то хай курський соловей сховається. Співає Тамара, а гордість і честь усього колективу. Почула той голос Курська філармонія та й запропонувала харків’янці і професійну сцену, і вищу зарплату. А Тамара подумала і залишилася на фабриці. Поза? Ні, це те, що любов’ю і до СЕРЙОЗНЕ РЕПОРТАЖ) до своєї справи, робітничою дружбою називається. А ось всі за одііоіО. Стоїть у цеху стіл. На ньому купа грошей і списки. Робітниці самі зарплату одержують, всі роботу колишнього касира виконують. От які красиві женщипи в першому цеху! Такі що не пошиють, то прекрасно буде. Перехідний червоний прапор фабрики частенько буває і в другому, і в третьому цеху, і... Словом. усі цехи на перший рів няються і успішно це роблять. А це все, як кажуть, в одну торбу все на честь фабрики. У магазинах попит на вироби тиняковців теж підіймається. У минулому році па республіканський ярмарок у Києві фабрика 240 зразків одягу представила. 1 всі вони пішли нарозхват. У цьому році швейники Харкова ще десятки нових фасонів освоїли. І знаєте, що про них люди кажуть? Робітниця т. Щерба з Артемів-ська купила пальто з етикеткою: «Виготовлено бригадою Тюленевої Юлії Петрівни». Приміряла і сказала:…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"